У підземеллях колишнього Домініканського монастиря демонструють відеоінсталяцію «Внутрішні землі» українського режисера, оператора, автора сценаріїв, фото- і відеохудожника Олександра Дірдовського. Через побутові та сакральні предмети, дрібні фігурки та монументальні пам’ятники до сучасного парадоксу форм і відтінків передано в ефір культурні імпульси поколінь. На стінах підземелля розгортаються безмежні рухливі галактики. З космічного пилу, з метеора, з не проявленого світу в проявлений, через воду і вогонь до нас летять, розростаючись до неймовірних масштабів, перетворюючись та видозмінюючись скіфські ідоли, боги й богині, трипільські глеки та біноклі, візерунчасті тарелі.
Побачити і ознайомитися із цими та інші матеріальними пам’ятками, дізнатися про наш спільний, духовний, внутрішній світ музейники запрошують до постійно діючої експозиції.
Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
P. S. Фільм «Внутрішні землі», на основі якого створено відеоінсталяцію, був представлений у «Мистецькому Арсеналі» 2009 року, в рамках виставкового проекту «De profundis (з глибин…)».
Вже цієї неділі, 12 липня, у Бортятинській філії Львівського музею історії релігії молода талановита художниця Людмилка Арт (Людмила Горбачик) презентує виставку «Я – Квітка».
«Мої перші роботи – це роботи з вугіллям (портрети маленьких діток). А далі я почала пробувати все! Пастель, акрил, акварель, масляні фарби, олівці; полотна, картон, стіни... Мені хотілося малювати все і всюди», – розповідає Людмила Горбачик. Вона і досі пробує нові техніки, матеріали. Єдине, що залишається незмінним – квіти. Вони прекрасні, вони надихають…
Людмила Горбачик народилася у Самборі. Закінчила з відзнакою місцеві школу і технікум економіки та інформатики (спеціальність комерційна діяльність). Навчалася у Львівському національному університеті імені І. Франка зі спеціальності «Фінанси і кредит». Почала малювати більше десяти років тому. Спершу це були невеличкі малюнки у зошитах, блокнотах, згодом на тканині, камінцях, склі…
Сьогодні Людмила Горбачик різнопланова художниця. Її роботи вражають багатобарвністю, емоційністю, чуттєвістю, адже мисткиня вкладає у них енергетику, настрій, душу. Вона не зупиняється у своїх пошуках і з кожним твором дивує все більше.
Людмила Горбачик – учасниця щорічних мистецьких ярмарок, які проводять до дня міста Самбора, неодноразово брала участь у виставках «Самбір-арт». Її картини знаходяться у приватних колекціях як України, так і за її межами: Польщі, Чехії, Італії, Німеччині, США.
Під час коронавірусної інфекції (COVID-19) Людмила Горбачик продає 15 робіт під гаслом «Фарби життя», а кошти перераховує для лікування важкохворих і потребуючих діток.
Ознайомитися із творчістю відкритої, веселої і оптимістичної художниці Людмили Горбачик запрошують до Музею-садиби родини Антоничів 12 липня, о 13 годині.
Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
У Львівському музеї історії релігії для відвідувачів знову відкриють підземелля колишнього Домініканського монастиря.Вже цієї суботи, 4 липня, львів’ян і гостей міста запрошують відчути подих цих таємничих приміщень, в яких молилася княгиня Констанція і відбувала покарання польська красуня Гальшка Острозька.
Експозиція підземелля представлена на банерах, з яких відвідувачі зможуть дізнатися історію заснування Домініканського ордену, про постать Домініка, відомих теологів-домініканців. Про втрачені святині Львова розповість мультимедійна презентація, на якій можна побачити і пізнати про святині, які не збереглися, або ж були знищені нацистами під час II світової війни. Вартий уваги дерев’яний водогін XVIII століття, віднайдений у внутрішньому дворику Музею під час ремонтно-будівельних робіт. Цікавою є фігура монаха, який молиться до чудотворної ікони Богородиці Провідниці (Одигітрії). У підземеллі знаходиться і найстаріший прангер (стовп ганьби) у Львові.
В одній із підземних кімнат виставили постійну експозицію «Легенди. Живопис на склі». Це погляд сучасної львівської художниці Наталії Курій-Максимів на легенди про чотири місцеві храми різних громад.
Отож, містика, загадкова атмосфера, цікаві історії і неймовірні відчуття чекають охочих побувати у таємничих лабіринтах підземелля Домініканського монастиря.
26 червня у Львівському музеї історії релігії відбудась презентація нової виставки. Це історія про родину чеського колоніста Йозефа Айґла. Він народився 1866 року у місті Поличка, що на сході Чехії. В результаті складних соціально-економічних й політичних відносин в регіоні багато людей покидає рідну землю, будинки та виїжджає на інші чужі далекі землі. 1885 року його батьки переселяються на Волинь. Йозеф Айґл живе у селі Семидубах, а з 1902 року і до закінчення Другої світової війни осідає в Уїздцях Чеських (зараз Здолбунівський район, Рівненської області). Працює теслярем, пасічником, будує вітряні млини за американською технологією, проповідує. Йозеф Айґл був взірцевим селянином, дбайливим господарем і зробив чималий внесок у розвиток культури цього краю.
Сьогодні в Україні живе останній нащадок Йозефа Айґла – Ярослав Карп’юк. Він – онук Ольги, п’ятої дитини Йозефа Айґла (усього тринадцять дітей). Інші нащадки великої родини живуть у Чехії, США, Канаді.
Ярослав Карп’юк працює журналістом у Службі моніторингу британської телерадіомовної корпорації BBC. Із 2015 до 2018 року служив спочатку строковиком, а потім за контрактом у Збройних Силах України.
Виставка у Львівському музеї історії релігії – це «виставка історії мого прадідуся, члена баптистської громади, його родини, яка понад шістдесят років жила на Волині», – ділиться спогадами Ярослав Карп’юк. На основі світлин із сімейного архіву, документів організатори намагалися показати долю талановитих людей, які завдяки своїй працьовитості, підприємливості, інтелігентності залишили по собі вагомий слід на українських землях.
В експозиції представлено Євангеліє чеською мовою, хрест з чеського цвинтаря. Цікавими є фотографії Йозефа Айґла з дружиною Емілією, родини Карп’юків: Ольги, Онісіма, синів Самуїла (батька Ярослава Карп’юка), Йосипа, млина рідкісної конструкції з людьми на ньому.
Виставку організовано спільно з Українсько-чеським товариством імені Франтішка Ржегоржа (керівник Ярослав Карп’юк), Рівненським обласним краєзнавчим музеєм, Музеєм Миколи і Корнила Устияновичів.
Виставка триватиме до кінця літа.
Видавництво Львівського музею історії релігії «Логос» поповнилося новими книжковими виданнями. Протягом минулого року побачили світ науковий щорічник «Історія релігій в Україні: актуальні питання» (публікуються наукові дослідження учасників конференцій «Історія релігій в Україні»), науково-популярне видання «Вісник» (знайомить з історичними постатями, науковими дослідженнями, музейною справою), інформаційно-художнє видання «Художні виставки 2015-2019». Про світський, чернечий та тюремний періоди життя Климентія Шептицького розповідається в альманасі «Блаженний Климентій Шептицький», який підготував Інститут релігієзнавства, філія Львівського музею історії релігії, до 150-літнього ювілею преподобномученика. Зацікавлених історією стародавнього світу чекає каталог «Колекція античних старожитностей Львівського музею історії релігії» наукового співробітника музею Вадима Артюха. Про «Ритуальне юдейське срібло з фондів Львівського музею історії релігії» і «Сакральний простір юдаїзму» підготував Максим Мартин, а Лідія Савчук каталогом «Антимінси. Збірка Львівського музею історії релігії» започаткувала вивчення антимінсів з музейної збірки, їхніх графічних сюжетів, імен ієрархів, які їх освячували, та країн, де вони побутували. Науковці Інституту релігієзнавства Олександра Киричук, Ірина Орлевич у книзі «Львівський Ставропігійський інститут (1788–1914). Роль у суспільно-політичному, культурному та релігійному життя українців Галичини» висвітлили діяльність Львівського Ставропігійського інституту.
З нагоди 110 річниці від дня народження Богдана-Ігоря Антонича наукові співробітники Музею-садиби Антоничів, філія Львівського музею історії релігії, підготували альбом «Кольоровий вірш Антонича», «Вибрані твори Богдана-Ігоря Антонича «О, поезіє щоденних наших справ...», «Календар 2019», а професор Познанського університету Володимир Василенко спільно з музеєм перевидав літературознавче есе «Непогасна зоря Антонича».
Видавництво виготовило чимало іншої друкованої продукції: банери, афіші, буклети, запрошення, листівки…
Видання стануть у нагоді історикам, краєзнавцям, й усім, хто цікавиться історичним минулим і сучасними проблемами розвитку музейної справи в Україні.
Довідково. Видавництво «Логос» засновано 1990 року. Протягом цього часу вийшло чимало видань: збірники міжнародних конференцій, монографії, твори художньої літератури, методична література, вісники, мистецькі альбоми, альманахи, каталоги, путівники, газетні та дитячі видання тощо.
Сторінка 8 із 42