19 листопада о 16 годині Інститут релігієзнавства – філія Львівського музею історії релігії – презентує альманах «Блаженний Климентій Шептицький. 150 років від дня народження». У збірнику вміщено статті, які висвітлюють світський, чернечий і тюремний періоди життя Климентія Шептицького. До створення видання долучилися отці Юстин Бойко і Севастьян Дмитрух, науковці Іван Матковський, Олег Проців, Руслана Бубряк, Олександра Киричук, Галина Стернюк. Завдання укладачів – донести і показати молодому поколінню, яке виросло в незалежній Україні, але «побачило весь моральний упадок нуворишів-скоробагатьків та фальшиву релігійність посттоталітарних політичних діячів, чистий і святий зразок благородної людини, яка б своїм подвижництвом, своєю працею, своїм праведним життям і навіть своєю мученицькою смертю стала світочем та основою, на якій можна відбудувати релігійне і духовно-національне життя», – наголосив у своїй статті до альманаху «Великий святий Української греко-католицької церкви архімандрит Климентій Шептицький» отець Севастьян Дмитрух.
 Презентація альманаху відбудеться у великій виставковій залі Львівського музею історії релігії, де працює виставка ««Граф у монашому каптурі. Блаженний отець Климентій Шептицький».
 Серед гостей – архієпископ і митрополит Львівський, владика Ігор Возьняк, ігумен Свято-Успенської Унівської лаври отець Ілля Мамчак.

       Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

  24 жовтня о 12 годині у Львівському музеї історії релігії відбудеться
науковий семінар. Мета заходу – показати ставлення громадськості Західної України до штучно організованого голоду на землях радянської України 1932–1933 роках, інформувати про факт гуртування українців Галичини для допомоги «Великій Україні».
 У семінарі візьмуть участь відомі історикині: кандидатка історичних наук старша наукова співробітниця Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка Ліліана Гентош (доповідь "Ставлення митрополита Андрея Шептицького до трагічних подій Голодомору 1932-33 рр.") і кандидатка історичних наук, завідувачка відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника Мирослава Дядюк (доповідь "Мілена Рудницька. Правда про Великий Голод"). 

     P. S. У Музеї експонується науково-публіцистична банерна виставка «Надія наша в Бозі», яка приурочена до Дня пам’яті жертв Голодомору і надана Національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору». Оглянути виставку можна до 27 жовтня.
    

     У 2019 році між селами Хоросном і Деревачем Пустомитівського району Львівської області обстежено печерну пам'ятку з двома ярусами внутріскельних гротів і порожнин, окремі з яких зберегли сліди підтісувань, врубів, поодинокі наскельні зображення (петрогліфи) та інше, що дозволяє вбачати в ній культовий характер (можливо, викуті келії давньої чернечої обителі). Пам'ятка міститься на краю крутого схилу лісового масиву Деревач біля присілка Вінява. Частину скельних порожнин місцеве населення використовує для скидання побутових відходів, будівельного сміття тощо. З ініціативи відділу археології Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України та за сприяння НДЦ «Рятівна археологічна служба», Львівського музею історії релігії (Інститут релігієзнавства – філія ЛМІР) та громадської організації "Експлорер", одну внутріскельну порожнину та грот звільнено від сміття.

     Зібраний матеріал (аналіз технічних прийомів підтісування, пазів та особливості слідів викуття, які збереглися на склепінні печери) дає підстави паралелізувати цю пам'ятку зі скельним монастирем в Розгірчому та низкою чернечих скитів Середнього Придністров'я. Якщо підтвердиться належність нововідкритих біля Хоросна скельних порожнин чернечій обителі, то, в такому разі, слід вести мову, що вперше натраплено на сліди літописного Деревацького монастиря, який, до останнього часу, залишався нелокалізованим. Безпосередня близькість хороснянського печерного комплексу до оборонного городища в урочищі Тимкова Гора в Деревачі може свідчити про значно давніше (ймовірно, ще давньоруське) походження Деревацького монастиря, ніж це уявлялося досі.
     На основі отриманих даних припускаємо, що чернеча обитель в Деревачі була заснована і функціонувала раніше, аніж сусідній і віддалений від неї більш як на 6 км Добрянський монастир, який вів своє походження щойно від 1582 року. Причиною перенесення монастиря до Добрян могли бути напади татар, які почастішали з початку XVI століття. Тобто, іншими словами, Михайло Коссак не має підстав об'єднувати ті два монастирі в один («Шематизм провинціи св. Спасителя Чину св. Василія Великого в Галиціи. – Львів, 1867. – С. 141–142). Але, з іншого боку, він може мати рацію лише в тому плані, що та чернеча братія просто переселилася зі своєї давньої скельної обителі в Деревачі до Добрян у першій чверті XVI століття і вже тут, на новому місці, добре уфортифікувала валами, ровами й частоколом новозбудований монастир. Звідси й може бути пояснена тяглість традиції щодо його давнього походження. Іншими словами, проведеними біля Хоросна розвідковими дослідженнями підтверджено припущення дослідника історії василіан Михайла Ваврика про окремішнє і давнє походження Деревацького монастиря біля Хоросна (Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII-XX ст. : топогр.-стат. розвідка / Михайло М. Ваврик. – Рим : PP Basiliani, 1979. – XXIII, 217 c. : іл. – С. 192. – (Записки ЧСВВ : серія 2. Секція 1. Праці). Причому під час досліджень зроблено важливе уточнення, що тогочасне монаше згромадження облюбувало для своєї обителі заліснений і важкодоступний кряж зі скельними виходами в районі Хоросна (на відстані 5 км від давньоруського оборонного городища в Деревачі), де, згідно з давніми сирійськими й афоно-візантійськими традиціями чернечого співжиття, заповзялося вирубували у тутешніх пісковиках гроти, навіси і печери. В майбутньому в районі відкритих внутріскельних порожнин та слідів їх обжиття біля Хоросна доцільно провести  археологічні розкопки, які в повному обсязі дадуть уявлення про давність і цінність  цього об'єкта  для української культури.

Микола Бандрівський,
доктор історичних наук,

    20 вересня, у п’ятницю, о 16 годині у Львівському музеї історії релігії зустрічатимуть гостей зі Стамбула. Турецький професійний каліграф Шехмус Качан розкаже історію ісламської каліграфії з акцентом на османські традиції, продемонструє шрифти, інструменти й матеріали, які використовують у цій традиції. Присутні ознайомляться із творами мистецтва, зокрема з оригінальними примірниками Корану.
     Серед гостей – представник стамбульського видавництва «Енвер Нешріят» Мухаммед Тімошев; відомий український сходознавець, перекладач, голова Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія», автор повного перекладу смислів Священного Корану українською мовою Михайло Якубович; релігієзнавець, видавець, кандидат історичних наук, голова Майстерні академічного релігієзнавства (Київ) Руслан Халіков.
     Для усіх бажаючих на майстер-класі Шехмус Качан зробить напис у стилі ісламської каліграфії. Варто зазначити: мусульмани вірять, що виведене пером слово, подібне до квітки, освітлює душу і проясняє розум.

     
      Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

     P. S. Майстер-клас безкоштовний.