Публікації

Оксана Боруцька,
магістр історії

ПРАВЕДНЕ ЖИТТЯ ПАСТИРЯ

До 150-річчя від дня народження Митрополита Андрея (Шептицького)

У християнському світі духовні особи (від чернецтва, диякона, священика (ієрея), пресвітера до архієрея (єпископа, архієпископа, митрополита, патріарха) зазвичай дещо по-іншому вшановують ювілейні події свого служіння Богові, Церкві, людям. Здебільшого, йдеться про іменини (тезоімеництво), відзначення ювілею духовного сану (священнодіяння, богопосвяченого життя, архієрейства) або ж церковно-народне вшанування їх пам’яті чи народження після відходу у вічність. Саме така традиція супроводжувала і продовжує мати місце у житті, праці, духовному служінні і пам’яті Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) (1865-1944).


Роздуми над прочитаним

ЮВІЛЕЙ АВТОРА МУЗИКИ УКРАЇНСЬКОГО СЛАВНЯ

Наукові працівники Львівського музею історії релігії – п. Зоряна Білик та п. Василь Банах підготували виставку та уклали каталог під назвою “ТВОРЕЦЬ УКРАЇНСЬКОГО ГІМНУ. До 200-річчя від дня народження о. Михайла Вербицького” (- Львів: Видавництво “Друкарські куншти”, 2015. -29с.). Видання здійснене при фінансовій допомозі: департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської облдержадміністрації; Грабара Дарія Івановича (Львівська національна академія мистецтв).

Традиції

ПЕСАХ

Цьогоріч це найвеличніше єврейське свято іудеїв Песах (перехід, умилостивлення) випало за християнським літочисленням на 4 квітня, у суботу. Свято встановлено для нагадування про визволення Ізраїлю з єгипетського рабства (2448 року від створення світу: 1513 рік до н. е.).

Так, це свято виходу з єгипетського рабства, свято весни, від якого, як вважається, починається історія євреїв як народу, національна історія єврейської спільноти. Їхньому виходу із Єгипту передували декілька століть рабського поневолення. Коли євреї відроджують традиції пасхального Седера, вони в такий спосіб підтверджують, що беруть участь у своєму особистому визволенні, забезпечують істинну свободу своїм дітям і дітям своїх дітей.

Річниця Революції Гідності

Детальніше...Нині часто послуговуємося терміном к л ю ч о в е, тобто визначальне, суттєве, доленосне. У назві цього матеріалу таким словом є Правда. Повна симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту (укладач і відповідальний редактор Павло Смук. –Львів: Свічадо, 2004) зазначає, що у Святому Письмі (Біблії) слово Правда значиться 326 разів (правда – 49, правди – 80, правді – 82, правдою – 16, правду – 99). Це ж слово, на думку о. Василя Рудейка, доктора богослов’я, викладача Українського Католицького Університету (УКУ), стало визначальним під час Революції Гідності, річницю якої вшановуємо 2015-го.

- Християнином ти є незалежно від того чи є штурм, чи нема, - наголошує о. Василь Рудейко. – Є імперативи, яких ми дотримуємось завжди – це не ненасильницький спосіб вирішення питань, які виникають, наголошення на вартості людського життя, на тому, що не можна брехати, вбивати, залякувати. Це те, що ми, християни, повинні пам’ятати і передавати іншим.
Так, здається, це прописна думка, прописні речі, однак, на жаль, доводиться їх неодноразово повторювати. Чому? Бо є на це вагомі причини. З цього приводу о. Василь навів два приклади. Перший: один чоловік із Луганщини випадково потрапив на Майдан, і йому там подарували Святе Письмо. Невдовзі він прочитав Святе Євангеліє від Матвія і вперше в житті вирішив, що потребує покаяння. Якось наважився підійти до мене. Отож, зав’язалася гарна, відверта розмова. Вважаю, що людина в цей час пережила навернення. Вона відкрила своє серце для іншого переконання, вона стала християнином. Другий приклад: На імпровізованій сцені підійшла до мене співачка Руслана Лижичко: “Отче, скажіть щось про піст”. Перше, що спало на думку: “Зараз найкращим постом буде “постити правду” у Фейсбуці і Твіттері”. І воно надалі залишається актуальним і істинним: чим більше правду ми говоримо і постимо, тим кращим є наше духовне життя і тим краще для нашої країни.
Нині Церква Христова, як підтверджують соціологічні дані, має приблизно 80 відсотків довіри серед людей. Це дуже великий скарб, яким вона володіє. Цей безцінний скарб Церква здобула кров’ю багатьох тисяч мучеників, тривалої жертовності вірних, їх переслідувань, ув’язнень, тортур. Та життя людини щодня, щохвилини продукує нові проблеми, труднощі, випробування. Тому знову наші вірні задаються непростими питаннями: як перемогти зло, несправедливість, відчуження? Де Бог? Що таке добро? Чому відбувається вся ота брехня в країні? Вважаю, говорить о. Василь, що Революція Гідності – це як Таїна Хрещення для християн. Воно у житті відбувається один раз. Відтак наступає постійна актуалізація цього Таїнства: через молитву в храмі, читання і поглиблення для себе Євангелія, милостиню. Адже завжди хтось потребує допомоги, порятунку, доброго щирого слова, хліба, води… Іншими словами, маємо кожний творити Майдан у своїй свідомості, своєму житті та побуті. Так, Майдан повинен бути у нашому поводженні. Не лише Майдан своєму сусідові. Адже Майдан – це наш спільний сучасний український феномен. Він вчить бути непримиренними з будь-якою брехнею, будь-якою неправдою чи півправдою або ж кривдою. Не суть важливо: хтось вкрав багато, інший – мало, хтось пішки перейшов перехід на червоне світло світлофора і тому зупинив/не зупинив рух транспорту, інший вжив нецензурні слова чи то українського чи якогось іншого походження… Кожний з них – порушник. Чому? Бо кожний з них став на бік неправди, несправедливості. Значить, зрадив Майдан. У свій час Св. Іван Павло II сказав: “Правда не може бути інакше прийнятою, ніж силою правди”.
Так, це висока планка свідомості, життя, праці, побуту людини. Але, вважає отець Василь, з цього починається оновлення, внутрішній Майдан кожної особистості. Лише тоді ми отримаємо право виходити на інші, значно потужніші Майдани. Тоді отримаємо моральне право вимагати від когось, щоб він на своєму місці, набагато важливішому, можливо, ніж наш, також цього не робив. В такий спосіб разом подолаємо неправду, несправедливість, відчуженість, будемо вчитися жити і працювати в мирі та злагоді. “І пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!” (Ів. 8,32).

Довідка:
о. Василь Рудейко, доктор богослов’я (2010), віце-ректор, викладач УКУ (м. Львів). Народився (с. Вороблячин (Львівщина), 1977), закінчив середню школу, Львівську духовну семінарію Св. Духа та Львівську Богословську академію (1994-1998), богословський факультет католицького університету м. Айхштет (Баварія, Німеччина) (1998-2002). Висвячений в духовний сан (2010). Учасник Майдану (2014-2015), облаштував тут капличку, відправляв Богослужіння, проводив реколекції, пастирські настанови для вірних.

Оксана Боруцька,

науковий працівник ЛМІР

У цьому році виповнюється 140 років від дня народження о. Юрія Кміта - одного з подвижників відродження українського національного життя на західноукраїнських землях українського письменника і публіциста, етнографа Бойківщини і літературознавця, громадського діяча і священика. Він народився 24 квітня 1872 року в с. Кобло на Старосамбірщині, навчався у Самбірській гімназії, Львівській духовній семінарії.