Детальніше...Дев'ять днів минуло від миті, коли відійшов у вічність наш товариш і колега Борис Дацюк. Нам вже завжди не вистачатиме його посмішки, доброго слова і професійної роботи.

Вічна пам'ять!

Детальніше...До 90-річчя від дня народження Євгена Сверстюка у Львівському музеї історії релігії  відкрито виставку «На полі Честі». Це камерна експозиція. Тут небагато речей: фотографії різних періодів життя, книга-самвидав «Собор в риштуванні», «Український вісник», нагрудник – спеціально вив’язаний Євгенові Сверстюку ув’язненими 36-ї зони, диплом і нагрудний знак лауреата Державної премії України імені  Т. Шевченка 1995 року, горнятко, яким він користувався у редакції газети «Наша віра», книги, записники, нагороди…
     Ми вдячні Валерії Андрієвській – дружині Євгена Сверстюка, його другові Василю Овсієнку, Олені Лодзинській – директорці Музею шістдесятництва, колективу редакції газети «Наша віра», Вірі Соловйовій – директорці видавництва «Кліо» за речі, які вони надали музеєві для експонування. ДЯКУЄМО, що допомогли нам створити маленьку експозицію про  ВЕЛИКУ ЛЮДИНУ.   

                                                  Ірина Цебенко, науковий співробітник
                                                           Львівського музею історії релігії
                                Телефони  (038) 2356100, 2614822,
                                                   0677937638, 0664464585

Детальніше...Двісті років тому, 24 грудня 1818 року, у переддень Різдва під час святкового богослужіння у церкві Святого Миколая, що в Обендорфі (Австрія),
прозвучала пісня «Тиха ніч, свята ніч…». Її слова написав молодий католицький священик Йозеф Мор, а музику – органіст  костелу Святого Миколая і шкільний  вчитель Франц Грубер. Виконали різдвяну пісню-колядку самі автори.
     «Завдяки своїй глибокій простоті, спів допомагає зрозуміти події Святої ночі. Спаситель Ісус, Який народився у Вифлеємі, демонструє нам любов Бога Отця. Довірмо Йому все своє життя», – сказав папа Франциск 12 грудня 2018 року, під час загальної аудієнції у Ватикані.
     Пісня "Тиха ніч" стала символом Різдва для мільйонів людей. Цей своєрідний різдвяний гімн перекладено понад 300 мовами та діалектами. "Пісня за мир в усьому світі" сягає далеко за межі християнського світу і завойовує прихильників з-поміж представників інших релігій. А 2011 року "Тиху ніч" було включено до австрійського списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
     Відзначення 200-ліття колядки «Тиха ніч», своєрідного заклику  до миру і  спокою, відбудеться у Львівському музеї історії релігії.    
23 грудня о 13 годині у виставковій залі Музею зразковий  вокальний ансамбль «Намисто» Львівського міського палацу культури імені Гната Хоткевича під керівництвом Марії Сергійчук виконають колядку «Тиха ніч»  німецькою, англійською, польською і українською мовами. Звучатимуть й інші колядки та різдвяні пісні різних народів світу.
   Запрошуємо усіх, хто любить колядки. Вхід вільний.

Детальніше...Понад два роки тривали вивчення і дослідження архіву парафії Введення в храм Пресвятої Богородиці УГКЦ села Вовкова Пустомитівського району. Їх проводили директор Музею Миколи і Корнила Устияновичів села Вовкова Пустомитівського району Наталія Смоляна і завідувач експозиційного відділу «Історія УГКЦ» Львівського музею історії релігії Наталія Матлашенко. Під час роботи було виявлено низку цікавих документів, що стосувалися  життя і діяльності парохів церкви Олександра Мійського і Михайла Волинця як капеланів УГА та національно свідомих українських душпастирів періоду Української революції. Серед документів парафії було знайдено метрики смерті бійців УГА, які поховані в 1919–1920 роках у місті Гнівані Вінницької області. Документи, ймовірно, зберіг отець Михайло. Вдалося встановити 167 імен полеглих. На сьогодні ці метрики – єдині уцілілі документи такого змісту періоду перебування УГА за Збручем.
     Ці та інші матеріали стали основою проведення науково-теоретичної конференції до «100-річчя ЗУНР у контексті Вовківщини». Організаторами її стали відділ культури Пустомитівської райдержадміністрації, Львівський музей історії релігії, Музей Миколи і Корнила Устияновичів села Вовкова. Про «Дослідження  парафіяльного архіву церкви Введення в храм Пресвятої Богородиц с. Вовкова»  вестиме мову науковий співробітник ЛМІР Наталія Матлашенко.
     У конференції візьмуть участь історик-краєзнавець, вчитель історії гімназії міста Гнівані Олександр Коваль, онука священика Олександра Мійського Тетяна Брилинська, науковці Львова, дослідники, реставратори, священнослужителі, члени родин парохів села Вовкова.
     Науково-теоретична конференція розпочне свою роботу у четвер, 22 листопада, о 14 годині у приміщенні Львівського музею історії релігії, що у Львові на площі Музейній, 1.

Детальніше...

Детальніше...       У рамках проекту «Повертаємо в Україну культурну спадщину»  у Львівському музеї історії релігії  відбудеться презентація факсимільного видання Лавришівського Євангелія XIV століття. Його видало видавництво «Горобець» за сприяння Українського культурного фонду. Зауважимо, що видавництво вже вчетверте повертає унікальні  пам’ятки літературного процесу Київської Русі ХІІІ–XIV ст. широкому колу читачів, мистецтвознавцям.  
    Вже побачили світ такі видання: Луцьке Євангеліє XIV ст., Холмське Євангеліє XIV ст., що зберігаються в Російській державній бібліотеці (Москва), Луцький Псалтир 1384 р., зберігається у бібліотеці Лауренціана Медічі (Флоренція, Італія). 
    Презентація факсимільного видання Лавришівського Євангелія XIV століття відбудеться у четвер, 15 листопада,  о 16 годині у приміщенні Львівського музею історії релігії. У презентації візьмуть участь люди, які повернули до життя цей унікальний книжковий твір – працівники видавництва «Горобець» та науковці. 

     ДОВІДКА
          ПРО ПРОЕКТ. За часів Київської Русі було створено, написано і надруковано чималу кількість книжок. Це були твори духовні, історичні й державотворчі. Однак, хоч як прикро, з найбагатшої книжкової спадщини Київської Русі збереглося не більше ніж один відсоток усіх рукописів, створених у князівських скрипторіях. Тому кожний збережений рукопис є не лише цінним історичним джерелом, а й справжнім шедевром української середньовічної культури. На жаль, переважна більшість українських середньовічних рукописів опинилися далеко від тих центрів, у яких вони були створені. Ці рукописи стали перлинами книжкових зібрань Росії, Білорусії, Польщі, Австрії, Італії та інших країн. Їх старанно оберігають, виставляючи як музейні експонати у вітринах світових культурних скарбниць. Частина з них зберігається в музейних або рукописних фондах і не доступна ані дослідникам, ані простим особам, зацікавленим історією української рукописної книги.

 ЛАВРИШІВСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ. Лавришівське Євангеліє, або Лаврашівське Євангеліє, – рукописна пергаментна пам’ятка XIII–XIV ст., багато ілюстроване «Євангеліє апракос" (тижневе) (183 арк.). Його створено в якомусь із волинських скрипторіїв, ширше – галицько – волинських, на замовлення, як гадають, литовського князя Войшелка Міндовговича.
     В історіографії визнано, що Євангеліє було  переписане для Лавришівського монастиря Пресвятої Богородиці, що поблизу Новогрудка в Білорусі, у якому зберігалось ще на початку XIX століття. Після закриття обителі ченці віддали книгу князеві Адаму Чарторийському. Перед 1842 р. Євангеліє потрапило до Рум’янцевського музею у Москві, якийсь час воно перебувало у Парижі, де А. Чарторийський був на еміграції, а 1872 р. було внесене до Списку рукописів архіву князів Чарторийських у Кракові.
     Один з найбагатше ілюстрованих рукописів княжої доби. На початку кодексу зображені архангел Михаїл, наприкінці – праведний Йов. У євангельських читаннях, що починаються мініатюрами євангелістів – Іоанна (арк. 1 зв.), Матвія (арк. 47 зв.) і Луки (арк. 84 зв.), вміщено ілюстрації з біблійними сюжетами і постатями.

                 Ірина Цебенко, завідувач відділу ЛМІР