Сокальська філія ЛМІР та Благодійна Духовно – мистецька Фундація Анатолія Покотюка  в рамках проектів «Світ навколо нас» та  « Від серця до серця» спільно з Сокальською районною асоціацією інвалідів з  13 по 30 вересня  провели благодійну акцію «Україна в моєму серці». Мета акції : привернути увагу до дітей та молоді з особливими потребами, до їхніх здібностей і талантів. Адже це прекрасні винахідливі діти , які так як і усі інші , хочуть бути задіяними в суспільстві , бути активними, спілкуватися та знайти себе у житті.
13 вересня  відбулася музично -  поетична імпреза , яку підготували  для молоді учні  гімназії  ім..О.Романіва м.Сокаля ( керівник Мирослава Іванець).
Гімназисти намагалися донести  до кожного з присутніх у залі свою безмежно велику любов і відданість рідній Україні,  з  багатовіковими традиціями, піснями, історією,  бо  Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса.  Учні емоційно розповідали про гіркий і  і тернистий шлях України у боротьбі за волю та незалежність, в скорботі й з великою вдячністю згадували Героїв Небесної сотні, Майдан, який  став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.  І за цю боротьбу,  за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі.  І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити….
Зворушливими до сліз були спогади про випускників гімназії – Віктора Сивака, Валентина Прихода і Романа Галаса, які загинули  на сході України, адже вони віддали найцінніше – своє життя. Вони полягли за нас і  мають  стати прикладом для кожного свідомого українця.
Гуртківці Асоціації інвалідів представили виставку виробів ручної роботи  «Світ дитячих мрій» ( вишивка, вироби з бісеру та ін..) Оглянувши виставку, відвідувачі мали можливість переконатися в неповторності цих чудових виробів та матеріально підтримати талановитих та здібних дітей.

У День знань, побувавши на першому дзвонику у Сокальській гімназії ім.. О.Романіва, музей «Людина.Земля.Всесвіт» відвідали поважні гості: член Всеукраїнського літературного об’єднання «Письменники Бойківщини» - п.Марія Деленко та директор Львівського обласного Центру краєзнавства, екскурсій та туризму учнівської молоді  п.Михайло Набитович . Приємною, хвилюючою і корисною була їх зустріч з митцем, завідувачем музею Анатолієм Покотюком. Ознайомившись з експозиціями та особисто з творчістю митця, гості залишили надзвичайно зворушливі вігуки у книзі відгуків музею.              
                                  

Душа душі протягує долоні                                                                          

В ефірі переплетені  Слова.

Танцює Місяць танго на осонні

І музика Небес для нас жива.

І зорі втаємничені у Тайну

І Всесвіт затуляє нас коплом

І Мудрість пише книгу незвичайну

Предвічно чистий Вічності Псалом .
                                                        Марія Деленко, член Всеукраїнського літературного

                                                                                   об’єднання «Письменники Бойківщини»

Тут Сила і Віра в українську націю, в українську державу. Тут незбагненна Таїна Мудрості, яку хочеться пізнати, Божої Вам благодаті та невичерпної Сили на Творчість, що живить та підносить душу до Світла, Краси та Мудрості.  Бо у Вас живе Джерело Духу.
                                                          Михайло Набитович, директор Львівського обласного Центру

                                                                         краєзнавства, екскурсій та туризму учнівської молоді.  

Під такою назвою у Сокальській філії ЛМІР експонується виставка унікальних світлин 30-х – 90-х років ХХст. , які зберігаються у фондах музею. Оглядаючи старі світлини, ми спогадами повертаємося у історичне минуле і культурне життя нашого маленького, мальовничого міста. Сокаль вперше згадується у документах　1377 року　як місто　Белзького князівства. В той час місто знаходилося на лівому березі річки Західний Буг. Новим « народженням» Сокаля ( після татарської навали» )можна вважати 1524 рік, коли Анджей Тенчинський переніс місто з лівого берега Західного Бугу на правий.

На лівому березі Бугу знаходився лише бернардинський кляштор із костьолом Богородиці, урочисте відкриття і освячення якого відбулося в квітні 1619року. Монастир славився чудотворною іконою Богородиці, коронація якої в 1724 році була четвертою в історії Речі Посполитої. Далі світлини переповідають історії церков Сокаля. Одним з найстаріших храмів міста є церква　Св.　 Миколая, збудована в першій половині XVI століття. Вона знаходиться на території Міського парку, на березі Західного Бугу.

Дослідники відносять її до унікальних пам'ятників української культури епохи Ренесансу. Одночасно вони знаходять у ній сліди афонських впливів. Церкву Св.Миколая вважають колискою Унії православної церкви з Римом. Існують легенди про перебування Богдана Хмельницького в Сокалі (ліногравюра художника Катрушевича « Прихід війська Б.Хмельницького в Сокаль»).

Мурована церква св. Архангела Михаїла є храмом «костельного» типу. Вона була побудована протягом 1778-1835 рр. на місці старої дерев'яної церкви.

У 1904 р. святиню реставрували, розписали інтер’єр, а за 4 роки провели зовнішню віднову.

Церква св. Петра і Павла була побудована протягом 1904-1909 рр. в стилі французького класицизму. Автор проекту — відомий львівський архітектор Василь Нагірний.

Металеві конструкції для бань проектував Ян Богуцький, а кам’яна підлога виконана краківською фірмою «Каден».

Скульптури апостолів Петра і Павла в нішах фасаду та постать Христа виконав відомий український скульптор Григорій Кузневич у 1904-1909 рр.

Домінантою колишньої Ринкової площі і всього середмістя Сокаля є величезний недобудований костел. Культову споруду почали будувати у 30- ті роки минулого століття, але так і не змогли закінчити через початок Другої світової війни. Оглядаючи світлини, бачимо наскільки цікавим було і культурне життя сокальчан. До Першої світової війни тут діяло чотири філії «Просвіти». На той час такої їх густоти не було в жодному регіоні Галичини. У Сокалі філію «Просвіти» засновано 1898 року. З-поміж тих, які в ніч тодішньої національної безпросвітності несли перші смолоскипи знань, був краєзнавець і священик Василь Чернецький. З осені 1936 року в Сокалі тривало спорудження Народного дому на кошти громад, сіл і міст Сокальщини. При Сокальській читальні енергійно працював аматорський театральний гурток. За стрімкий поступ у розбудові національно-культурного життя в 30-ті роки Сокаль називали духовним центром сусідніх повітів. Майже в кожному селі діяли осередки культури: це хори, спортивні секції, драматичні гуртки, духові оркестри, читальні. На деяких старих світлинах (30-ті роки) бачимо сокальчан під час будівництва Народного дому, фрагменти вистави « Павло Полуботок» у виконанні учасників аматорських гуртків, свято на честь Івана Мазепи (1932р.), яке зібрало сотні сокальчан. Серед учасників був і посол сейму І.Кохан.

« Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,- говорить народна мудрість. І це дійсно так,бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави, свого міста…

26 червня, в неділю, о 14 год. в Народному Домі "Просвіта" (м. Сокаль) відбулася урочиста Академія, з нагоди викупу антикварної книги «Хвала коронна. Щаслива коронація Королеви всього світу Марії в чудовім її образі Сокальськім» (1726 року друку) та офіційного передання цього антиквару на зберігання в Сокальський музей "Людина. Земля. Всесвіт".　

Щиро вдячні всім, хто долучився до збору коштів, а саме:основним фундаторам книги, місцевим активістам – Марії та Богдану Петрощук, Марії Король, собору св.ап. Петра і Павла, зокрема настоятелю о. Ярославу Кащуку та о. Андрію Дутчаку, Володимиру та Руслані Антонюкам, Мирославі Баралус, Олегу Іванчині, Марії Сакатюк, Юрію Мандрику, Ігорю Дацюку, Олегу Пелеху.

В Сокалі у вересні 1724 року в монастирі оо.Бернардинів відбувся чин Коронації ікони Сокальської Богородиці. На цю величаву подію було скликано дуже багато осіб духовного чину.

В 1726 році у Львові була надрукована книга «Хвала корона…». Це збірник, виголошених у вересні 1724-го року Промов багатьох священиків, присвячених чудотворній іконі Сокальської Богородиці. Зареєстрована книга в Каталозі стародруків, виданих на Україні Запаско та Ісаєвичем, під №1058. Книгу впорядкував Ігнатій Орловський, присвятивши її Волинському воєводі Михайлу Потоцькому. На щастя, цей стародрук дуже добре збережений.

Упродовж багатьох століть ікона Сокальської Божої Матері Потішення зцілювала, оздоровляла і потішала в святині над Бугом вірних не тільки Сокальської землі , але й багатьох інших теренів. Тоді Сокаль стали називати Руським Ченстоховом і прирівнювати до Лоретто в Італії, Монсеррат в Іспанії та Ченстохова в Польщі. До кінця ХІХст. Сокаль був центром культури і паломництва багатьох тисяч паломників.

У 2002роців м.Грубешеві (Польща) відбулися урочистості, пов’язані з інтронізацією Образу Матері Божої Сокальської. На них був присутній сокальський митець Анатолій Покотюк. Схвильований цією подією, він створив образ Сокальської Божої Матері у своєму авторському стилі - різьбі на дереві та інтарсії. Саме ікона Сокальської Богородиці дала наснагу митцю у творчій праці і започаткувала створення циклу Богородичних ікон, які тепер знаходяться в музеї. Вона займає чільне місце в окремому розділі , присвяченному історії чудотворної ікони Сокальської Божої Матері. Завітавши до музею, дізнаєтеся більше про історичне минуле нашого краю, разом з тим, ще раз переконаєтеся у величі слави ікони Сокальської Богородиці.　

На території, що займає сьогодні Україна, виникне центр нової цивілізації - всі пророки одноголосні. Митець Анатолій Покотюк створив авторську композицію на дереві «І мертвим, і живим, і не народженим…» (« Встане Україна…» - пророкування на шосте тисячоліття) і присвятив її 155-літтю перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій Горі в Каневі. З авторською роботою ми відвідали святі Шевенківські місця, щоб відчути Дух Великого Кобзаря і наповнити особливою енергетикою цей твір.Пророча філософська поезія Т.Шевченка вселяє нам віру, надію і почуття національної гідності і честі на майбутнє.

 ...Встане Україна,

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить ,

І помоляться на волі

 Невольничі діти !..

　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　　Т.Шевченко