ВАСИЛЬ ШОСТОПАЛЕЦЬ. КЕРАМІКА ХІХСТ. 

1.gif   Місто Сокаль  відоме гончарним осередком кінця ХVІІ – ХІХ ст..з цілою когортою майстрів, а глиняні вироби Сокаля -  помітне явище не лише української, а й загальноєвропейської кераміки. Про творчість гончарів нашого міста засвідчують давні акти ХУІ ст., за якими тоді налічувалось 9 майстрів. Кожен гончар повинен був постачати на міський торг щорічно по 20 возів посуду. Значний розквіт керамічного виробництва розпочинається з кінця ХУІІ ст., і тільки з початком ХХ ст. починає поступово занепадати. Занепад гончарства на Сокальщині був закономірним явищем і обумовлений, перш за все, розвитком фабричної промисловості, вироби якої суперничали з гончарними і різноманітністю матеріалу, і дешевою ціною, і міцністю. З-поміж глиняних пам’яток сокальських майстрів велику групу становлять пічні кахлі, а також т. зв. баньки для рідин (води, олії) різних форм і типів декору, переважно грушоподібної форми. Характерною особливістю цих виробів є те, що вони дуже часто датовані, з підписом майстра та різними написами. Цим особливо славився найбільш відомий гончар Василь Шостопалець (1836-1869). Василь Шостопалець – гончар у четвертому поколінні. У сімї Шостопальців окрім Василя було ще семеро дітей. Глиняні вироби виготовляли не лише батько Василя Матвій, а й дід Стефан, прадід Гіацинт. Гончарували й дядьки Василя – Олександр і Григорій. Шостопальці одружувалися переважно з представниками інших гончарських сімей, зокрема Уласевичів, Боярських, Піщаловських.                                                                               

 Найбільш відомою стала кераміка Сокальщини у ХІХ столітті завдяки виробам  Василя Шостопальця (кахлі,фігурний посуд, збанки, тарілки тощо). Вироби В. Шостопальця є свідченням творчого засвоєння традицій майстрів гончарної справи Сокаля щонайменше на протязі чотирьох поколінь. Очевидно, тому Сокаль як гончарний осередок здебільшого асоціювався лише з його іменем. Лише недавні дослідження, зокрема, відомого науковця Галини Івашків, дозволили розширити коло імен талановитих і самобутніх авторів: М. Кірика, І. Гордійчука, І. Білика, І. Боярського, В. Душки. Широко відомий був і сокальський майстер-керамік другої половини XIX століття Книш, який переважно виробляв посуд.Кожен майстер вносив у цю справу щось своє, оригінальне. Традиційне малювання виконувалося на білому тлі характерними кольорами – зеленою, жовтою і коричневою фарбами.                                                 

Орнамент виробів Шостопальця можна поділити на три групи: квіти, птахи, розети. Для розпису кахель і посуду він користувався всього трьома кольорами: жовтим, коричневим і зеленим, але вмів так поєднати їх, добре скомпонувати мотив, що не відчувається жодної монотонності. Його посуд, кахлі — ясні, теплих кольорів, мотив дається крупним планом, немає перевантаження узором. Ця простота в трактовці орнаменту і є тою характерною головною рисою виробів Василя Шостопальця, яка справляє дуже приємне враження на глядача.      2.gif                                                                                                                                

Окремо слід згадати про антропоморфний посуд, який виготовляли сокальські гончарі.  Він  відзначається високим рівнем пластичності форм . Це виражено у тонкому передаванні рис обличчя, зображенні рук, елементів одягу, додаткових атрибутів  (люльки, музичних інструментів, головних уборів).  Одна з найдавніших антропоморфних посудин Сокаля датована 1838роком.  В образах, які створив В.Шостопалець, чітко виражено зовнішні ознаки,  національні особливості, посудина іноді наділена рисами людини, розповідає про її життєвий шлях. Наприклад, дзбан Василя Шостопальця, який є у нашому музеї,  виготовлений у вигляді вельможного пана . На ньому є напис польською мовою про користьвина.                          Майстерність Василя Шостопальця  як кахляра можемо розглянути на прикладі печі, яка знаходиться у музеї «Людина.Земля.Всесвіт» м.Сокаля. Піч датована 1871роком і передана до музею настоятелем церкви св..Миколая в Сокалі отцем Павлом Ососом у 1996році (окремі кахлі: 29великих, 29бічних.) На кількох кахлях зазначено, що автор печі жив у Сокалі на вулиці Шляхетській, 43. Подібна піч була виготовлена автором у 1877році і  репрезентована на Крайовій Рільничій та Промисловій виставці, що відбувалася тоді у Львові, учасником якої він був. «Вироби гончарські і кахлі» майстра належали до шістнадцятої групи та експонувалися разом із керамікою інших центрів Західної України: Косова, Бережан, Глинська, Городка, Галича та ін. Саме на цій виставці сокальського гончаря нагородили «медаллю заслуги» та відзначили «добру техніку у переробці та випалі глини, якісну поливу, незвичайні й типові оздоби і велику кількість різноманітних предметів» .                                               За формою кахлі Василя Шостопальця  поділяють на кілька груп: лицьові, пояскові та карнизні. На деяких кахлях є написи польською мовою, які повідомляють про автора , місто, вулицю і час виготовлення. У декорі інших автор використовує зображення одного птаха, іноді пари птахів, а також   рослинні мотиви – гілки різноманітних модифікацій, поділені на одинарні й двобічні (дзеркальна симетрія) із поєднанням мотивів   багатопелюсткових розеток, що нагадують «соняшник» або пуп’янок. Однакові розетки іноді заповнюють площини лицьової і бокової частин, а також кутового зрізу. У деяких зразках поєднано розетки різної форми. Привертає увагу й мотив двобічної «сосонки», яка доповнює і урізноманітнює декор виробів В.Шостопальця.

                                                 Наталія Покотюк

3.gif4.gif5.gif

Додати коментар

Будь ласка будьте ввічливими. Адміністрація залишає собі право видаляти коментарі. А також не гарантує надання відповіді на коментарі.


Захисний код
Оновити