Мистецтво танки в буддизмі

Детальніше...     «Вікно в інший світ» – нова виставка у Львівському музеї історії релігії, яка ознайомить відвідувача з буддійським живописом та технікою його виконання.
     Танка, тханка (тибетське слово, що означає згорток) в тібетському образотворчому мистецтві – зображення релігійного характеру. Танки не тільки глибоко і яскраво відображають тибетську культуру і релігію, а є справжнім витвором мистецтва: це і вид релігійного розпису, й інструмент для медитації, в часі якої  людина ототожнює себе із зображеним божеством, і об'єкт для поклоніння, і просто неймовірної краси картина.
     Музейна збірка Львівського музею історії релігії налічує близько сорока зображень танок. Роботи зберігаються у групах «Живопис», «Графіка», «Тканина». Їх датують періодом XVIII – початку XX століть. Це одна із найбільших колекцій в Україні.
     Роботи, представлені на виставці, зображають Будд, святих, історичні персонажі. Серед сюжетів бурятських танок – Амітабха (найбільш шановане божество у буддійській школі), Зелена Тара (божество, що перемагає демонів, знищує перешкоди), Кубера (покровитель матеріального багатства), Манджушрі (покровитель мистецтва і всіх спраглих до знань), зображення місцевих божеств – охоронців гір, сімейних захисників… Кожна деталь відображає священні тексти, сутри, перекази.
     Зображення танки створювали згідно з чітко визначеними пропорціями. В центрі – основне божество, що стоїть чи сидить на лотосовому троні, диску місяця, сонця. Головні групи фігур – це вчителі і божества. Нижче зображали різних будд, бодгісаттв – просвітлених істот, які відмовилися від нірвани заради спасіння інших істот у всіх світах.
     Основу для танки попередньо ґрунтували сумішшю крейди і тваринного клею. Згодом на бавовняне (зрідка шовкове) полотно, яке відповідало встановленим критеріям, вовняним пензлем наносили фарбу, виготовлену з природних компонентів. Фарби наносили зверху донизу, починаючи із синього кольору і закінчували білим. Щоб живопису надати урочистості, вишуканості, оздоблювали золотом і сріблом. У давні часи танка могла містити до 50 грамів золота.
     Сам художник повинен бути не просто професіоналом високого рівня, а й мати бездоганну репутацію, бути релігійною людиною з відкритим серцем і чистими помислами. Тільки так картину можна зарядити позитивною енергією і світлом. 
     Відкриття виставки – 16 липня, у вівторок, о 16 годині у виставковій залі Львівського музею історії релігії, що на площі Музейній, 1.
     Куратор виставки – Володимир Гарбузюк, старший науковий співробітник музею.

Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

Детальніше...Детальніше...

«Легенди. Живопис на склі»

Детальніше...Опинитися у чарівному світі казкового Львова, дізнатися цікаві історії та інтригуючи загадкові легенди міста запрошує Львівський музей історії релігії.
 «Легенди. Живопис на склі» – назва постійної експозиції у підземеллях колишнього Домініканського монастиря. Це свого роду інтерпретація красивих, яскравих, які вражають своєю фантазією, легенд у мистецтві. Виконано роботи традиційною українською технікою – малярство на склі олійними фарбами. Автор – сучасна львівська художниця Наталія Курій-Максимів.
 Виставку задумано з метою: «Дізнатися звідки взялися легенди, зокрема львівські, чи вони правдиві, чи вигадані… А оскільки ми в приміщенні Львівського музею історії релігії, то нам хотілося розповісти легенди про заснування основних храмових споруд, про чотири релігійні общини: польську; русинську, православну; єврейську; вірменську», – зазначила на відкритті виставки куратор, заступник директора музею Надія Полянська. 
 Історію про захисників змієборця Юрія і «Золоту Розу», опікунів, фундаторів вірменських купців Якова Кафи, Паноса Абрагамовича і Констанцію розповідають малюнки на склі: «Святий Юрій», «Вірменський сад», «Констанція і Лев», «Золота Роза». Розмір кожного: 80х95. Походження перших трьох легенд пов’язують з іменем купця, мандрівника, а згодом ченця-домініканця (жив у Домініканському монастирі у Львові) Мартина Груневега. А ще три легенди про «Золоту Розу» залишив нам історик польського єврейства Маєр Балабан. Під кожною роботою є пояснення звідки взялися ці легенди, як фони трансформувалися протягом століть.
 Запрошуємо львів’ян і гостей міста відвідати підземелля Домініканського монастиря і, можливо, знайти для себе свою «смачну» легенду.

                                        Олена  Малюга, науковий співробітник ЛМІР

Реставраційні історії

Детальніше...У Львівському музеї історії релігії відкрито виставку відреставрованих пам’яток. Це невеличка лаконічна експозиція, але досить цікава і має свою, не менш цікаву історію.
 Із фондової збірки «Тканини» художниці-реставраторці давніх тканин Оксані Гірняк надали єпитрахиль із розірваною бахромою, яку потрібно було зшити. Реставраторка, як хірург перед операцією, провела дослідження експоната, склала «історію хвороби» і зрозуміла, що у ньому приховується якась загадка. Адже як пояснити, чому до єпитрахилі з жакардової тканини з декоративними орнаментами дали шовковий підклад, що за хрести на ньому, чому різні горловини…?
 Після копіткого процесу роздублювання пам’ятки було виявлено дві єпитрахилі, причому нижня, шовкова, набагато давніша і більш знищена. «На шовковій єпитрахилі збереглися два хрести у верхній частині з лівої сторони та посередині. До шовкової єпитрахилі була підшита тонка, легка марлева тканина.
     Можна лише здогадуватись, чому стара знищена єпитрахиль не була за церковним звичаєм спалена, а збережена під іншою. Можливо, вона належала священникові, пам’ять про якого зберігали таким чином? Можливо, її використовували в роки підпілля УГКЦ? Можливо…», – зазначила в анотаційній статті до виставки завідувачка виставкового відділу Руслана Бубряк.
     Привертає увагу ще один експонат – священничий нарукавник (поруч). Його реставраційна історія також сповнена загадковості й таємниць.
     Демонтаж нарукавника показав, що підкладом слугував нотний аркуш. На ньому вручну розкреслений нотний стан, заповнений нотами, зроблено написи, позначки. «Під час дослідження вдалося озвучити записані ноти. Виявилося, що це два різні вальси, не складні за композицією. Можливо, вони написані рукою учня», – зазначила художниця-реставраторка документальних пам’яток Лідія Григель.
     У майбутньому, щоб мати можливість доступу до аркуша з нотами, нарукавник зшили тільки з трьох сторін.
     До експонатів на виставці додано світлини, які ілюструють процес початку і кінця реставрації. Це дозволить глядачу поринути в таємниці відновлення пам’яток нашої історії.
     Оглянути цю міні-виставку відреставрованих експонатів можна протягом цілого літа.     

 
                                                        Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

Детальніше...Детальніше...

Виставка «Барви батьківщини. Живопис Нурі Планжиєва»

Детальніше...     Напередодні 75-ї річниці депортації кримськотатарського народу, а саме 17 травня, у Львівському музеї історії релігії відкривається виставка «Барви Батьківщини. Живопис Нурі Планжиєва».
     Нурі Планжиєв народився 1938 року у Буюк-Ламбат (з 1945 року – Малий Маяк, селище на Південному березі Криму). 1941 року батько, Планжиєв Шабан Асан Огли, пішов на фронт. З двох років Нурі Планжиєва виховувала рідна тітка по лінії батька.  У шестирічному віці хлопця разом з бабусею, дідусем і тіткою депортували до Узбекистану. Мати-росіянка повернула своє дівоче прізвище, змінила імена рідних сестри й брата Нурі Планжиєва та залишилась у Криму.
     В Узбекистані Нурі Планжиєва чекала важка праця телемайстра, будівельника, робітника на місцевих заводах. Але дитяча мрія малювати не полишала його жодної хвилини.
     1969 року Нурі Планжиєв повертається до Криму. Стосунки з рідною матір’ю не налагоджуються. 1979-го переїжджає до Мелітополя. І саме в цьому місті здійснюється дитяча мрія Нурі Планжиєва. Він малює, виставляє свої роботи.
     На виставці у Львівському музеї історії релігії «Барви Батьківщини. Живопис Нурі Планжиєва» презентують 37 робіт художника. Серед них: «Зимовий пейзаж з фазаном», «Околиці Буюк-Ламбату», «Пейзаж з Аю-Дагом (Гурзуф)», інші.
     Усі картини Нурі Планжиєва – своєрідний ідеалізований образ кримської прекрасної природи: райські птахи і квіти, пейзажі, в яких певною мірою проявляється яскрава індивідуальність художника.  У його роботах прослідковується туга за Батьківщиною, за рідним краєм.
     Відкриття виставки 17 травня, у п’ятницю, о 16 годині. 
     Куратор виставки – старший науковий співробітник Ульвіє Аблаєва.  
    
     P. S. Ульвіє Аблаєва  викладала живопис у Кримському інженерно-педагогічному університеті,  працювала у Кримському історичному музеї «Ларішес» на посаді завідувача етнографічного відділу. З 2014 року живе у Львові. Працювала в Історико-краєзнавчому музеї м. Винник, тепер – у Львівському музеї історії релігії. Досліджує тематику ісламу.

                                               Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
Детальніше...Детальніше...

Сакральний простір юдаїзму

 Серед багатонаціональної культурної спадщини Львова – єврейська культура, яка має своє глибоке коріння та  багатовікову історію. Бурхливі події попередніх століть та десятиліть, зокрема, на теренах Галичини, спричинили втрату чималої кількості її пам’яток.
    Детальніше...Завдяки людям небайдужим, колекціонерам, науковцям, дослідникам вдалося наповнити музейні колекції єврейськими старожитностями. Одна з найбагатших колекцій юдаїки України, яка має значну наукову, історичну та художню цінність зберігається у Львівському музеї історії релігії. Її формування почалося від часу створення музею. У ній – унікальна збірка сувоїв Тори, релігійні книги, стародруки та рідкісні видання XVII – XX ст., графічні та живописні полотна, скульптурні твори, синагогальні й ритуальні предмети. Чимало речей виставлено у постійній експозиції «Юдаїзм».
     Новостворена виставка «Сакральний простір юдаїзму» – це розповідь
про юдаїзм як національну релігію єврейського народу зі своєю унікальною особливістю, відкритістю для сторонніх; про Єрусалимський Храм, побудований царем Соломоном – єдиний центр єврейського релігійного життя протягом тисячі років, який неодноразово руйнували.
    – Однак його (Храму) величезне значення зумовило те, що й до нинішнього дня образ Храму стоїть за багатьма єврейськими релігійними практиками і є однією з головних ідей в юдаїзмі. Ця виставка – спроба проілюструвати сліди Храму, водночас присутнього і відсутнього, –   зазначив куратор виставки Максим Мартин.
     На виставці представлено культові речі юдаїзму зі збірки Музею, що використовувались у синагогах Галичини і Львова, зокрема. Тут можна буде побачити шафу для сувоїв Тори, срібний щит і корону на Тору, елементи інтер’єру синагоги парохет і шивіті, Ханукію – світильник для свята Ханука, синагогальну посудину для обмивання рук перед молитвою, тощо. На усіх цих пам’ятках простежуються зображення Храму.
     Урочисте відкриття виставки «Сакральний простір юдаїзму» відбудеться у середу, 15 травня, о 16 годині у Львівському музеї історії  релігії, що у Львові на площі Музейній, 1.
 
                   Цебенко Ірина, завідувач відділу ЛМІР