«Прапор як доля»

Детальніше...У Львівському музеї історії релігії відкриють виставку особистих речей учасників бойових дій на сході України.
     11 жовтня, у п’ятницю, о 16 годині Львівський музей історії релігії презентує виставку «Прапор як доля». Виставка приурочена до свята Покрови Пресвятої Богородиці, яку вважають захисницею та покровителькою козаків. Цього дня відзначають і День української повстанської армії, а з 14 жовтня 2014 року День захисника України.
     Український прапор був свідком найвеличніших історичних подій боротьби і становлення нашої держави. Під його знаменом ми йшли до проголошення незалежної і самостійної України. Він з нами у свята і будні, радості й печалі. Під синьо-жовтим прапором йдемо сьогодні до перемоги.
     Ця виставка – пам’ять про тих, хто стоїть на захисті рідної землі, хто героїчно боронить незалежність і суверенітет держави на сході країни. Організатори мали на меті підкреслити значення прапора для українців сьогодні, у часи випробування. За допомогою пам’яток, особистих речей наших захисників розповісти як про них самих, так і про предмети, які супроводжували воїнів у зоні АТО.
     У виставковій залі музею на відвідувачів чекають справжні артефакти із найгарячіших точок бойових дій: синьо-жовті й червоно-чорні прапори, маскувальна сітка, снайперські кулі. Серед численних речей – особисті речі воїнів: нарукавні знаки, молитовник, настільний хрестик, лист-оберіг із ладанкою, вервичка. Цікавою є колекція шевронів військовослужбовців різних бригад і батальйонів; неформальних нашивок.
     Доповнить виставку одяг капеланів: камуфльована куртка, єпитрахиль, хрест і кропило отця Михайла Білецького (настоятель військового храму Стрітення Господнього у Львові), камилавка отця Тараса Михальчука (військовий капелан Львівської Архиєпархії УГКЦ, душпастир Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла), інших.
     Тематичну експозицію побудовано спільно з Національним військово-історичним музеєм України (Київ), Національною академією сухопутних військ імені гетьмана  Петра Сагайдачного (Львів), Воєнно-історичним музеєм 58 будинку офіцерів (Львів), головою волонтерської організації «Маскувальна сотня» отцем-капеланом Юрієм Курилом (Херсон).
     Автори виставки – художники-реставратори Львівського музею історії релігії Оксана Гірняк і Лідія Григель.
     Виставка чинна протягом місяця.

       Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІРДетальніше...

Виставка «Вічні і геніальні»

Детальніше...У Львівському музеї історії релігії виставлять портрети геніальних і відомих на весь світ художників у скульптурі і живописі.  
 Подружжя львівських митців – Віктора і Наталії Проданчуків – вже декілька років створюють незвичну серію «Вічні і геніальні». Віктор Проданчук так характеризує цей мистецький проект: "...представляємо (скульптура, живопис) відомих художників світу й України. Основна ідея – показати їхній внутрішній стан і психологічний образ, емоції, смуток, жаль, переживання, різні емоційні стани митців. В кольоровому образі передати їхній творчий подих. Надати нове дихання кожному геніальному митцю в сучасному контексті через призму власних відчуттів." Художник спочатку вивчає життя і творчість кожного свого героя, шукаючи якісь особливості, іскринки, щоб потім у глині чи алюмінію втілити усе це.
     22 серпня частину робіт покажуть у внутрішньому дворику Музею. Відвідувачі побачать скульптури Вінсента ван Гога, Енді Воргола, Джексона Поллока, Амадео Модільяні, Еґона Шіле, інших всесвітньо відомих митців.
     Отож, 22 серпня, у четвер, о 17 годині чекаємо львів’ян і гостей міста у Львівському музеї історії релігії на відкритті виставки «Вічні і геніальні» творчого подружжя Віктора і Наталії Проданчуків.
 
 Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІРДетальніше...Детальніше...

Мистецтво танки в буддизмі

Детальніше...     «Вікно в інший світ» – нова виставка у Львівському музеї історії релігії, яка ознайомить відвідувача з буддійським живописом та технікою його виконання.
     Танка, тханка (тибетське слово, що означає згорток) в тібетському образотворчому мистецтві – зображення релігійного характеру. Танки не тільки глибоко і яскраво відображають тибетську культуру і релігію, а є справжнім витвором мистецтва: це і вид релігійного розпису, й інструмент для медитації, в часі якої  людина ототожнює себе із зображеним божеством, і об'єкт для поклоніння, і просто неймовірної краси картина.
     Музейна збірка Львівського музею історії релігії налічує близько сорока зображень танок. Роботи зберігаються у групах «Живопис», «Графіка», «Тканина». Їх датують періодом XVIII – початку XX століть. Це одна із найбільших колекцій в Україні.
     Роботи, представлені на виставці, зображають Будд, святих, історичні персонажі. Серед сюжетів бурятських танок – Амітабха (найбільш шановане божество у буддійській школі), Зелена Тара (божество, що перемагає демонів, знищує перешкоди), Кубера (покровитель матеріального багатства), Манджушрі (покровитель мистецтва і всіх спраглих до знань), зображення місцевих божеств – охоронців гір, сімейних захисників… Кожна деталь відображає священні тексти, сутри, перекази.
     Зображення танки створювали згідно з чітко визначеними пропорціями. В центрі – основне божество, що стоїть чи сидить на лотосовому троні, диску місяця, сонця. Головні групи фігур – це вчителі і божества. Нижче зображали різних будд, бодгісаттв – просвітлених істот, які відмовилися від нірвани заради спасіння інших істот у всіх світах.
     Основу для танки попередньо ґрунтували сумішшю крейди і тваринного клею. Згодом на бавовняне (зрідка шовкове) полотно, яке відповідало встановленим критеріям, вовняним пензлем наносили фарбу, виготовлену з природних компонентів. Фарби наносили зверху донизу, починаючи із синього кольору і закінчували білим. Щоб живопису надати урочистості, вишуканості, оздоблювали золотом і сріблом. У давні часи танка могла містити до 50 грамів золота.
     Сам художник повинен бути не просто професіоналом високого рівня, а й мати бездоганну репутацію, бути релігійною людиною з відкритим серцем і чистими помислами. Тільки так картину можна зарядити позитивною енергією і світлом. 
     Відкриття виставки – 16 липня, у вівторок, о 16 годині у виставковій залі Львівського музею історії релігії, що на площі Музейній, 1.
     Куратор виставки – Володимир Гарбузюк, старший науковий співробітник музею.

Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

Детальніше...Детальніше...

«Легенди. Живопис на склі»

Детальніше...Опинитися у чарівному світі казкового Львова, дізнатися цікаві історії та інтригуючи загадкові легенди міста запрошує Львівський музей історії релігії.
 «Легенди. Живопис на склі» – назва постійної експозиції у підземеллях колишнього Домініканського монастиря. Це свого роду інтерпретація красивих, яскравих, які вражають своєю фантазією, легенд у мистецтві. Виконано роботи традиційною українською технікою – малярство на склі олійними фарбами. Автор – сучасна львівська художниця Наталія Курій-Максимів.
 Виставку задумано з метою: «Дізнатися звідки взялися легенди, зокрема львівські, чи вони правдиві, чи вигадані… А оскільки ми в приміщенні Львівського музею історії релігії, то нам хотілося розповісти легенди про заснування основних храмових споруд, про чотири релігійні общини: польську; русинську, православну; єврейську; вірменську», – зазначила на відкритті виставки куратор, заступник директора музею Надія Полянська. 
 Історію про захисників змієборця Юрія і «Золоту Розу», опікунів, фундаторів вірменських купців Якова Кафи, Паноса Абрагамовича і Констанцію розповідають малюнки на склі: «Святий Юрій», «Вірменський сад», «Констанція і Лев», «Золота Роза». Розмір кожного: 80х95. Походження перших трьох легенд пов’язують з іменем купця, мандрівника, а згодом ченця-домініканця (жив у Домініканському монастирі у Львові) Мартина Груневега. А ще три легенди про «Золоту Розу» залишив нам історик польського єврейства Маєр Балабан. Під кожною роботою є пояснення звідки взялися ці легенди, як фони трансформувалися протягом століть.
 Запрошуємо львів’ян і гостей міста відвідати підземелля Домініканського монастиря і, можливо, знайти для себе свою «смачну» легенду.

                                        Олена  Малюга, науковий співробітник ЛМІР

Реставраційні історії

Детальніше...У Львівському музеї історії релігії відкрито виставку відреставрованих пам’яток. Це невеличка лаконічна експозиція, але досить цікава і має свою, не менш цікаву історію.
 Із фондової збірки «Тканини» художниці-реставраторці давніх тканин Оксані Гірняк надали єпитрахиль із розірваною бахромою, яку потрібно було зшити. Реставраторка, як хірург перед операцією, провела дослідження експоната, склала «історію хвороби» і зрозуміла, що у ньому приховується якась загадка. Адже як пояснити, чому до єпитрахилі з жакардової тканини з декоративними орнаментами дали шовковий підклад, що за хрести на ньому, чому різні горловини…?
 Після копіткого процесу роздублювання пам’ятки було виявлено дві єпитрахилі, причому нижня, шовкова, набагато давніша і більш знищена. «На шовковій єпитрахилі збереглися два хрести у верхній частині з лівої сторони та посередині. До шовкової єпитрахилі була підшита тонка, легка марлева тканина.
     Можна лише здогадуватись, чому стара знищена єпитрахиль не була за церковним звичаєм спалена, а збережена під іншою. Можливо, вона належала священникові, пам’ять про якого зберігали таким чином? Можливо, її використовували в роки підпілля УГКЦ? Можливо…», – зазначила в анотаційній статті до виставки завідувачка виставкового відділу Руслана Бубряк.
     Привертає увагу ще один експонат – священничий нарукавник (поруч). Його реставраційна історія також сповнена загадковості й таємниць.
     Демонтаж нарукавника показав, що підкладом слугував нотний аркуш. На ньому вручну розкреслений нотний стан, заповнений нотами, зроблено написи, позначки. «Під час дослідження вдалося озвучити записані ноти. Виявилося, що це два різні вальси, не складні за композицією. Можливо, вони написані рукою учня», – зазначила художниця-реставраторка документальних пам’яток Лідія Григель.
     У майбутньому, щоб мати можливість доступу до аркуша з нотами, нарукавник зшили тільки з трьох сторін.
     До експонатів на виставці додано світлини, які ілюструють процес початку і кінця реставрації. Це дозволить глядачу поринути в таємниці відновлення пам’яток нашої історії.
     Оглянути цю міні-виставку відреставрованих експонатів можна протягом цілого літа.     

 
                                                        Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

Детальніше...Детальніше...