У Львівському музеї історії релігії зберігається цікава та різнопланова колекція фотоматеріалів, які ілюструють етапи розвитку світових релігій від 1920-х років й до сьогодні.
Значна частина цієї фондової збірки - це матеріали з історії греко-католицької церкви. У нашій колекції є група оригінальних фотопластин на склі періоду 30 - 40-х рр. ХХ століття. Після опрацювання цього матеріалу маємо низку світлин. На них зображені отці василіани зі своїми учнями, братами-семінаристами, які в передвоєнний час навчались у студіях, що діяли при монастирях Галичини.
Монастирі в Україні від початку свого заснування стали осередком освіти та культури. У монастирях писались перші літописи, перші рукописні книги, розвивалось мистецтво, створювались школи. Значних успіхів у сфері освіти в Україні досягли члени згромадження св. Василія Великого.
Чин св. Василія Великого є найдавнішою монашою спільнотою України. Термін "василіани" вперше починають вживати на Сицилії в ХІ столітті, щоб відрізняти грецьких монахів від бенедиктинців. На наших землях василіани з'являються в ХІV столітті. Монастирі василіан існували автономно, кожен монастир жив своїм окремим життям, проте всіх їх об'єднувало служіння на основі правил св. Василія Великого. ЧСВВ пройшов довгий і нелегкий період встановлення та розвитку.
У ХV - XVII століттях через певні історичні події та черговий поділ українських земель чернецтво переживає кризу. Однією з вагомих причин було відоме право патронату, що призвело до розпродажу церковних земель та занепаду церковного устрою.
У 1617 році митрополит Київський Йосиф Рутський проводить реформу чернецтва. За Й.Рутського монастирі стали фундаментом унії, високо освітнім вишколом єпископів, а згодом - центром просвіти як духовенства, так і народу. Ще одна значна церковна реформа - це реформа 1882 року, відома як "Добромильська реформа", яка стосувалась в основному василіан Галичини. За цією реформою греко-католицьке духовенство було зрівняне в правах із католицьким.
В умовах масової неписьменності народу монастирські василіанські школи стали справжнім проривом в освіті та шкільництві. Перші школи в монастирях існували вже за Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Проте утворення шкіл різного ступеня активно почалось на Руських землях із приходом сюди ордену єзуїтів. Цю практику широко почали застосовувати й василіани. Василіанські школи, крім надання високого рівня знань, багато часу приділяли патріотичному вихованню молодого покоління.
Митрополит Йосиф Рутський, який розпочав організацію василіанських шкіл, подбав, щоб вони відповідали потребам з'єднаної церкви. У 1613 році він отримав на це привілеї короля Зигмунта ІІІ.
Василіанські школи поділялись на кілька ступенів, а саме - елементарні, парафіяльні, публічні школи (колегії), семінарії для світських греко-католицьких священиків, внутрішні школи чину для підготовки власних ченців.
Василіанські ченці навчались у монастирських школах за спеціальною програмою: 2 роки риторики, 3 роки теології, 2 роки філософії.
У 30 - 40-ві роки василіанські школи активно діяли в Лаврові, Бучачі, Добромилі та кількох інших монастирях Галичини.
Пропонуємо вашій увазі світлини, які відображають події того часу.
Гой Н.Й.