Контакти

Публікації

Про руську церкву апостолів Петра і Павла

Детальніше...Час від часу у Львові зринають бурхливі дискусії про княжий Львів. Як правило, професійні історики й археологи звинувачують гідів і екскурсоводів, учителів, що вони недостатньо популяризують давньоруський період історії Львова. У відповідь чують, а ви покажіть нам – ми ж гостям і учням – руські церкви і палаци, хоча б стіни і фундаменти…

Потім усі кидаються до книжок, переважно писаних по-польськи… Так, засновниками Львова були руські князі Данило Романович (†1264) та Лев Данилович (†1301). Аle to by?o co? takie nik?e i nieforemne – серед напівземлянок під стріхою де-не-де пнулися догори криті гонтом церковці та більші хати. Тож, wszystko sp?one?o – пішло з димом на вітрах історії…І на згарищах польський король Казимир III Wielki (1333-1370) заклав нове кам’яне місто, став фундатором європейського, цивілізованого Львова. Хоча не знаємо ні однієї Казимирової фундації – ні церкви, ні будинку, ні башти, ні стіни – нічого, зате знаємо: спалити – спалив, пограбувати – пограбував…

Сенсація: Гіацинтова (Jackowa) Мадонна у Львові

Детальніше...Гіацинт (Hyacinthus, Jacek, Иакинф, Якинт) Одровонж (1183-1257) є одним із найшановніших святих римсько-католицької церкви. Сотні храмів, вівтарів, пам’ятних місць присвячено йому в усьому світі. Його ім’я носять міста і гори, пароплави і школи. Образ його малювали найкращі художники світу (детальніше у Portale ?wi?tego Jacka Odrow??a). Гіацинт Одровонж був першим поляком (слов’янином), висвяченим самим Домініком Гусманом (1170-1221), засновником ордену проповідників (ОР). Він чимало прислужився до розбудови домініканських монастирів у Польщі. У Житії св. Гіацинта написано про заснування ним домініканських монастирів у Перемишлі й Галичі, Львові й Овручі, Києві й Чорнобилі .Саме в обложеному татарами Києві мало місце знамените Гіацинтове чудо – явлення йому Богородиці й спасіння ним алебастрової статуї Матері Божої. Згодом вона отримала назву Гіацинтової (Jackowej), стала однією з найшановніших реліквій домініканського монастиря у Львові, атрибутом св. Гіацинта.

Короновані ікони Львова

Детальніше...У римсько-католицькій церкві коронування ікон є особливим актом відзначення найшановніших чудодійних ікон Богородиці. Літургійний акт коронування здійснює папа або делегований єпископ. Освячені корони називаються папськими або римськими. В окремих випадах можливі коронації на єпископському праві.

До ювілею подвижника

У цьому році виповнюється 140 років від дня народження о. Юрія Кміта - одного з подвижників відродження українського національного життя на західноукраїнських землях українського письменника і публіциста, етнографа Бойківщини і літературознавця, громадського діяча і священика. Він народився 24 квітня 1872 року в с. Кобло на Старосамбірщині, навчався у Самбірській гімназії, Львівській духовній семінарії.

|Найважливіше – говорити правду

Річниця Революції Гідності

Детальніше...Нині часто послуговуємося терміном к л ю ч о в е, тобто визначальне, суттєве, доленосне. У назві цього матеріалу таким словом є Правда. Повна симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту (укладач і відповідальний редактор Павло Смук. –Львів: Свічадо, 2004) зазначає, що у Святому Письмі (Біблії) слово Правда значиться 326 разів (правда – 49, правди – 80, правді – 82, правдою – 16, правду – 99). Це ж слово, на думку о. Василя Рудейка, доктора богослов’я, викладача Українського Католицького Університету (УКУ), стало визначальним під час Революції Гідності, річницю якої вшановуємо 2015-го.

- Християнином ти є незалежно від того чи є штурм, чи нема, - наголошує о. Василь Рудейко. – Є імперативи, яких ми дотримуємось завжди – це не ненасильницький спосіб вирішення питань, які виникають, наголошення на вартості людського життя, на тому, що не можна брехати, вбивати, залякувати. Це те, що ми, християни, повинні пам’ятати і передавати іншим.
Так, здається, це прописна думка, прописні речі, однак, на жаль, доводиться їх неодноразово повторювати. Чому? Бо є на це вагомі причини. З цього приводу о. Василь навів два приклади. Перший: один чоловік із Луганщини випадково потрапив на Майдан, і йому там подарували Святе Письмо. Невдовзі він прочитав Святе Євангеліє від Матвія і вперше в житті вирішив, що потребує покаяння. Якось наважився підійти до мене. Отож, зав’язалася гарна, відверта розмова. Вважаю, що людина в цей час пережила навернення. Вона відкрила своє серце для іншого переконання, вона стала християнином. Другий приклад: На імпровізованій сцені підійшла до мене співачка Руслана Лижичко: “Отче, скажіть щось про піст”. Перше, що спало на думку: “Зараз найкращим постом буде “постити правду” у Фейсбуці і Твіттері”. І воно надалі залишається актуальним і істинним: чим більше правду ми говоримо і постимо, тим кращим є наше духовне життя і тим краще для нашої країни.
Нині Церква Христова, як підтверджують соціологічні дані, має приблизно 80 відсотків довіри серед людей. Це дуже великий скарб, яким вона володіє. Цей безцінний скарб Церква здобула кров’ю багатьох тисяч мучеників, тривалої жертовності вірних, їх переслідувань, ув’язнень, тортур. Та життя людини щодня, щохвилини продукує нові проблеми, труднощі, випробування. Тому знову наші вірні задаються непростими питаннями: як перемогти зло, несправедливість, відчуження? Де Бог? Що таке добро? Чому відбувається вся ота брехня в країні? Вважаю, говорить о. Василь, що Революція Гідності – це як Таїна Хрещення для християн. Воно у житті відбувається один раз. Відтак наступає постійна актуалізація цього Таїнства: через молитву в храмі, читання і поглиблення для себе Євангелія, милостиню. Адже завжди хтось потребує допомоги, порятунку, доброго щирого слова, хліба, води… Іншими словами, маємо кожний творити Майдан у своїй свідомості, своєму житті та побуті. Так, Майдан повинен бути у нашому поводженні. Не лише Майдан своєму сусідові. Адже Майдан – це наш спільний сучасний український феномен. Він вчить бути непримиренними з будь-якою брехнею, будь-якою неправдою чи півправдою або ж кривдою. Не суть важливо: хтось вкрав багато, інший – мало, хтось пішки перейшов перехід на червоне світло світлофора і тому зупинив/не зупинив рух транспорту, інший вжив нецензурні слова чи то українського чи якогось іншого походження… Кожний з них – порушник. Чому? Бо кожний з них став на бік неправди, несправедливості. Значить, зрадив Майдан. У свій час Св. Іван Павло II сказав: “Правда не може бути інакше прийнятою, ніж силою правди”.
Так, це висока планка свідомості, життя, праці, побуту людини. Але, вважає отець Василь, з цього починається оновлення, внутрішній Майдан кожної особистості. Лише тоді ми отримаємо право виходити на інші, значно потужніші Майдани. Тоді отримаємо моральне право вимагати від когось, щоб він на своєму місці, набагато важливішому, можливо, ніж наш, також цього не робив. В такий спосіб разом подолаємо неправду, несправедливість, відчуженість, будемо вчитися жити і працювати в мирі та злагоді. “І пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!” (Ів. 8,32).

Довідка:
о. Василь Рудейко, доктор богослов’я (2010), віце-ректор, викладач УКУ (м. Львів). Народився (с. Вороблячин (Львівщина), 1977), закінчив середню школу, Львівську духовну семінарію Св. Духа та Львівську Богословську академію (1994-1998), богословський факультет католицького університету м. Айхштет (Баварія, Німеччина) (1998-2002). Висвячений в духовний сан (2010). Учасник Майдану (2014-2015), облаштував тут капличку, відправляв Богослужіння, проводив реколекції, пастирські настанови для вірних.

Оксана Боруцька,

науковий працівник ЛМІР