Контакти

Новини

"Ті, що вірні"

Детальніше... В Україні презентують документальну кінострічку «Ті, що вірні». Це 50-хвилинний фільм про вихід Української греко-католицької церкви з підпілля після насильної ліквідації 1946 року.

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав зазначив, що цей фільм розповідає про силу Євангелія, про силу Божу, яка діяла в житті, у серцях людей, котрі вірили. «Церкву просто неможливо ліквідувати документами чи будь-чим іншим, сказав Предстоятель. Вона живе з вірними і завдяки вірним теж. Зараз ми щойно повертаємося до тієї чисельності вірян і священиків, монахів, яка була до переслідування УГКЦ. Проте мусимо пам’ятати, що було перед нами, шанувати цю пам’ять. Ті, що залишилися вірними, несуть приклад мужності, яка винагороджується благодаттю. Сьогодні наша Церква потребує “тих, що вірні” не менше, ніж декілька десятків років тому».

У фільмі використані маловідомі архівні фільми, фотографії та спогади учасників багатьох подій 1980-х років, які привели УГКЦ до відродження. Для цього творці фільму відшукали людей, розпитали їхні історії. Це переважно інтерв’ю священиків, монахів, мирян, які брали безпосередню активну участь у житті й творенні підпілля Церкви. Географія зйомок фільму охоплює три країни: Україну, Польщу і Росію.

За сприяння департаменту інформації УГКЦ цієї неділі, 10 квітня, о 13 годині львів’яни і гості міста матимуть змогу переглянути стрічку «Ті, що вірні» у Львівському музеї історії релігії. У прем’єрному показі нового документального фільму візьме участь режисер Валентин Дігтяренко, який також є автором фільму «Капелани».

 

Cемінар-практикум «Розвиток  духовної  особистості  засобами  музейної  педагогіки»

Детальніше...Детальніше...Детальніше...29 березня 2016 р. в Червоноградській філії Львівського музею історії релігії відбувся  семінар-практикум «Розвиток  духовної  особистості  засобами  музейної  педагогіки» вчителів зарубіжної літератури міста. Захід підготували  вчителі  Червоноградської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів 9  Кардинал О.П. і  Друзь  О.Ф.

Основним  лейтмотивом семінару стали слова з Нагірної проповіді Ісуса Христа: «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному» (Матвія 5:3). Завідувач музею  Галина Гриник провела екскурсію по стаціонарній виставці «Українська ікона XVII-XIX століть», а учні ЧЗШ 9 доповнювали її розповідями  про  життя святих, представлених  на іконах, пов’язували свої  розповіді з творами  зарубіжної  літератури, інсценізували. Особливе  враження на  присутніх справили  пісні-молитви  у  виконанні учнів школи.

 

140 років від дня народження блаженного Йосафата Коциловського

3 березня 2016 року минуло 140 років від дня народження єпископа Перемишльсько-Самбірської єпархії УГКЦ блаженного Йосафата Коциловського. Народився майбутній єпископ у с. Пакошівка поблизу м. Сянок (Польща) у хліборобській родині із давніми священичими традиціями. Навчався на правничому факультеті Львівського університету (1896-1898 рр.), здобув докторат філософії та теології у 1907 році у Папському університеті «Урбаніанум» у Римі. Цього ж року прийняв священиче рукоположення. У 1908-1911 рр. був віце-ректором та професором у Станіславовській духовній семінарії. У 1911 році вступив до новіціату ЧСВВ і прийняв монаше ім’я Йосафат, а у 1916 р. – склав довічні монаші обіти. Викладав богослов’я у монастирях Лаврова та Львова. У 1917 році стає єпископом Перемиським і Самбірським, прийнявши архієрейські свячення від митрополита А. Шептицькиого. Перебуваючи на єпископському престолі Й. Коциловський розбудував Перемишльську семінарію, дбав про освіту і набожність священиків, зорганізовував молодь, заопікувався школами, сиротинцями, дитячими садками та ін.. В роки Другої світової війни зазнавав тиску з боку радянської та польської влад, неодноразово викликався на допити до німецького гестапо, через те, що переховував євреїв. У 1945 році вперше заарештований польською службою безпеки і ув’язнений у Ряшеві, звідки переданий радянським органам влади до Мостиськ. У 1946 році єпископа звільнили з під арешту, вимагаючи очолити «Собор» у Львові, на якому мала відбутися ліквідація УГКЦ. Через відмову очолити «Собор» та перейти на православ’я, визнавши верховенство Московського патріарха, Й. Коциловського знову заарештовують та відправляють до Києва і засуджують до 10-ти років. У тюрмі над Й. Коциловським багаторазово знущалися і катували, щоб навернути до православ’я, але віра єпископа і вірність католицькій церкві були незламними. 17 листопада 1947 року, будучи важко хворим, Й. Коциловський помирає у тюрмі біля Києва, увійшовши в історію, як останній 48-ий єпископ Перемисько-Самбірської єпархії, який помер мученицькою смертю за вірність католицькій церкві та Апостольському престолу. На сьогоднішній день мощі єпископа перебувають у м. Стрию у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці. 27 червня 2001 року у Львові під час Святої Літургії за участі Папи Римського Івана Павла ІІ відбувся обряд беатифікації єпископа Й. Коциловського.

22 березня у Музеї-садибі родини Антоничів вшанували пам'ять блаженного Й. Коциловського. Епіграфом до заходу стали слова поета Б.-І. Антонича «Для свого роду треба жити, готовим все віддать йому». Працівники музею вели розповідь про життєвий шлях єпископа, зокрема про те, що за сприяння Й. Коциловського родина Антоничів переїхала з Лемківщини (поблизу м. Сянок) до Бортятина, де о. Василь Антонич отримав парафію і прожив з родиною останні роки життя. Вихованці дитячої літературної студії «Друзі Антонича» Помірко Наталя, Дац Катерина, Івасько Марія, Гадомська Настя, Сагайдак Наталя, Шаловило Галя та Курач Мар’яна склали поетичний вінок (із релігійної збірки Б.-І. Антонича «Велика гармонія») блаженному Й. Коциловському, а учениця Мостиської музичної школи (керівник Юля Пацула) Ілона Хоміць виконала релігійну пісню.
Саме зараз, в час Великого посту, постать блаженного Й. Коциловського – як приклад великої віри, любові до Бога та вірності, спонукає, застановляє всіх нас задуматися над своїм життям, над тим, чого хоче від нас Бог, наша ненька Україна, та постановити собі стати кращими.

Ірина Сенечко
Музей-садиба родини Антоничів
с. Бортятин

Детальніше...Детальніше...

Живописні полотна Михайла Коваліва

Детальніше...З 23березня по 20квітня в Сокальському музеї «Людина.Земля.Всесвіт» експонуватиметься виставка художніх полотен Михайла Коваліва. У творчому доробку художника – ікони, картини на релігійну тематику, а також твори найрізноманітніших жанрів і сюжетів. Скільки їх написав автор за своє життя- не перелічити ! Тут і натюрморти, і пейзажі, і портрети, пронизані життєлюбністю, сонячним світлом і теплом. Вони колоритні, насичені яскравими фарбами і водночас такі реалістичні. В них – життя рідного краю , види милих серцю куточків природи і ностальгія за ними. Адже народився і виріс у мальовничому Карпатському краї, селі Хітар Славського (нині Сколівського) району . Там пішов до школи . У їхньому селі стояла сотня Різуна та проводився вишкіл національно – патріотичної молоді , Тризуб був викарбуваний на церкві, через що , мабуть, енкаведисти її підірвали , а мешканців Хітора вивезли . Так доля у 1952році привела родину Ковалівих на Сокальщину, в село Правда , тепер Хоробрів. Михайло тоді перейшов у п’ятий клас… Захоплення живописом дарує йому радість вже багато років. Свої роботи художник роздаровує .Ця скромна людина каже, що малює їх для людей і хоче , щоб вони приносили їм приємність і задоволення.

Детальніше...Детальніше...Детальніше...Детальніше...

Згадуємо Йосафата Коциловського

«Для свого роду треба жити…»
І вчений був – чого не вистачало?
І голос мав, і сяяв, як зоря.
Священик Божий – то хіба замало?
Та прагнула душа монастиря.

Детальніше...Цьогоріч виповнюється 140 років від дня народження єпископа Перемишльсько-Самбірської єпархії УГКЦ Йосафата Коциловського. П’ятнадцять років тому цього священномученика проголошено блаженним.
Владика Йосафат належить до когорти чільних подвижників УГКЦ, які протягом кривавого XX століття заплатили найвищу ціну за вірність своїй церкві. Його неодноразово арештовували, перевозили з однієї тюрми до іншої, над ним знущалися, всіляко примушували до співпраці, намовляли перейти на православ’я. Але Йосафат Коциловський до кінця свого життя залишався непохитним.
22 березня, у вівторок, о 14 годині в Музеї-садибі родини Антоничів (філія Львівського музею історії релігії), що у селі Бортятині Мостиського району, вшановуватимуть пам’ять Йосафата Коциловського. Музейники розкажуть про життєвий шлях Владики, який клопотався про відбудову своєї єпархії, скріплення чернечого життя, пожвавлення народних місій та реколекцій, переймався рівнем виховання побожності та освітою священиків, опікувався монашими чинами та згромадженнями, сиротинцями, дитячими садками й школами. Вихованці дитячої літературної студії «Друзі Антонича» складуть поетичний вінок Блаженному. Учні читатимуть вірші Богдана-Ігора Антонича «De morte» («Я є спокійний, наче тиша на воді»), «Великий Господь», «Litania», «Молитва», «Magnificat» («Співай, душе моя, похвальну псальму Богу»), «Надія», «Людина – вічний пілігрим», Романа Лубківського «Дзвонять зорі кришталеві».
Серед гостей «Музейної вітальні» – вихованці Мостиської музичної школи
(керівник Юлія Коваль-Пацула), парох місцевої греко-католицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці отець Михайло Пецькович. Епіграфом до зустрічі стануть слова Богдана-Ігора Антонича «Для свого роду треба жити, готовим все віддать йому».

Христина Дигдало, Ірина Сенечко, Олена Малюга
наукові співробітники Львівського музею історії релігії
телефони: (38032 34) 31 036, (38032) 235 61 00, 235 70 07, 26148 22

Детальніше...