Новини

Дні європейської спадщини у ЛМІР

Детальніше...Львівський музей історії релігії – колектив професіоналів, який збирає, вивчає, пропагує і зберігає пам’ятки матеріальної і духовної культури. Це національний скарб, який має культурне, художнє, історичне, етнографічне, археологічне значення.
    У фондозбірні музею понад п’ятдесят тисяч речей, що сформовані у двадцяти групах: «Живопис», «Сфрагістика», «Стародруки», «Метал», «Тканини», «Художнє дерево», «Археологія», «Графіка» та інші. У колекціях є рідкісні й цікаві експонати, які, на  жаль, зазнали пошкодження. Ними займаються реставратори, які глибоко вивчають об’єкти, технології і засоби  їх творення, дбайливо втручаються в матеріал, даруючи речам друге дихання.
    Цьогоріч працівники реставраційного відділу музею братимуть участь у Днях європейської спадщини у Львові, тема якого «Від ремесел до професій: спадок тих, хто творить Львів». 7 вересня, у п’ятницю, Музей прийматиме учасників Днів у своїх стінах. Завідувач відділу ЛМІР Марія Боньковська разом із працівниками представлять процеси реставрації в документальному варіанті, покажуть уже відреставровані речі. Гості почують фахові розповіді художників-реставраторів, а також відповіді на свої питання.

Детальніше...Детальніше...Детальніше...Детальніше...Детальніше...Детальніше...

Канікули в музеї

Детальніше...    Щороку, під час літніх канікул, Сокальський музей «Людина. Земля. Всесвіт» (філія Львівського музею історії релігії) відвідують діти та молодь, які відпочивають в оздоровчому таборі «Ровесник», що у селі Бендюга Сокальського району.  
    Зокрема, 7 серпня, гостями музейників були діти із Сербії. «Це вже шосте покоління, яке має українське коріння. Їх пращури в силу певних історичних обставин в різні часи виїхали з території України  в  Сербію», – розповів керівник групи Стефан Сем’янін.
    Юні відвідувачі оглянули музейну експозицію, познайомилися з унікальними роботами Анатолія Покотюка, особливо їх вразили мініатюрні твори митця. Вони мали змогу поспілкувалися із священиком з Іспанії, автором книги «Знав я, знав і Бог» отцем Мирославом Медведем, а  також взяти участь у майстер-класі «Плетіння з листя кукурудзи», який провела Віра Чипурко. «Зазвичай листя кукурудзи – талаш (саме так називають листя, яке обгортає  кукурудзяний качан – І.Ц.) – викидають. Але цей «непридатний» матеріал відкриває величезне поле для фантазії рукодільниць, – розпочала свій урок народна майстриня. – Різноманітні вироби з кукурудзяного листя виглядають дуже оригінально і природно, бо мають рифлено-смугасту структуру. Квіти з кукурудзяного листя – чудовий декор для подарункової коробки або кошика. При цьому можна використовувати як свіжий, так і сухий талаш», – зазначила мисткиня.
    Віра Чипурко провела майстер-клас і для працівників музею та їх родин (це був родинний день в музеї): вони робили з кукурудзяного листя ляльки.
    Усі учасники отримали задоволення від своїх мистецьких творінь, цікавих вражень від спілкування, від побаченого і почутого. А в книзі відгуків з’явився запис дітей з Нового Саду, Сремської Митровиці, Будисави, Кули, Вербасу: «Для нас, дітей  українського походження з Сербії, відвідання Вашого музею залишиться в пам’яті назавжди. Ми теж плекаємо українську культуру в Сербії в культурно-мистецьких товариствах. Тому відвідання Вашого музею збагатило наші знання та дало нам змогу почерпнути якусь частинку української культури, яку ми повеземо з собою до своєї країни...»
Детальніше...Детальніше...Детальніше...

Дві Ольги в житті Антонича

Детальніше...Ольга Волошинович-Антонич і Ольга Олійник, мама і кохана дівчина. Ці жінки відіграли значну роль на життєвому шляху Антонича. Перша відкрила для нього красу світу, людського життя, природи, навчила шукати розраду і підтримку у Бога, вклала живий інтерес до всього українського. Друга обожнювала Богдана-Ігоря Антонича. Вони зустрілися на літературній вечірці 1934 року. Ольга Олійник любила творчість Антонича, а він мав у її особі не тільки музу, натхненницю поезій, а й вдумливого співрозмовника. Їм завжди хотілося бути разом, але одружитися так і не судилося…
Залюбленість у вірші Антонича Ольга Олійник зберігала все своє життя. Вона писала про поета, популяризувала його твори, була причетна до деяких видань.
У Музейній вітальні Музею-садиби родини Антоничів (філія Львівського музею історії релігії) напередодні дня пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги, а саме 22 липня, у неділю, о 13 годині говоритимуть про «Дві Ольги в житті Антонича». Бортятинські школярі розкажуть про нелегкий життєвий шлях Ольги Антонич та Ольги Олійник. У їхньому виконанні звучатиме поезія Богдана-Ігоря Антонича, яку він присвятив своїй нареченій: «Весільна», «Два серця» (із збірки «Зелена Євангелія»), інші, а також вірші «З Богом сам на сам», «ARS POETICA»...Детальніше...

«Дерев’яні церкви Львівщини»

Детальніше...     У Львівському музеї історії релігії свій мистецький доробок виставляє програміст із понад сорокарічним стажем Богдан Сікотовський.
     Захоплення живописом стало невід’ємною потребою його життя. А багаторічна самоосвіта, вроджене вміння вслухатися в природу, бачити багатство її барв, імпресіоністично відчувати колір і світло стало основою для створення професійних малярських робіт.
     Це вже десята персональна виставка Богдана Сікотовського. Його улюблені теми – околиці села Манаєва, що на Тернопільщині (тут минуло дитинство), затишні куточки старого Львова із середньовічними вуличками і храмами, історичні місця України, замки, мальовничі краєвиди Карпат, прості речі сільського побуту, польові квіти, дерев’яні церкви. Останні почали привертати увагу ще з 2002 року, але тільки через десять років виникло непереборне бажання зробити цілу серію живописних робіт про сакральні споруди Львівщини.
    Сьогодні у творчому доробку художника 126 полотен. Частину робіт Богдана Сікотовського львів’яни і гості міста незабаром зможуть побачити на виставці у Музеї історії релігії «Дерев’яні церкви Львівщини». Митець вперше виставлятиме на широкий огляд всі свої картини. Серед унікальних святинь, якими славиться Львівщина і захоплюється світ, у відображенні Богдана Сікотовського будуть церкви Успіння Пресвятої Богородиці (зведена 1603 року у селі Кліцьку Городоцького району), Святої Параскеви (1767 року, село Погорільці  Золочівського району), Воздвиження Чесного Хреста (1613 року, місто Дрогобич), Святого Духа (1502 року, село Потелич Жовківського району), Пресвятої Тройці (1720 року, місто Жовква), Собору Пресвятої Богородиці) (1838 року, село Матків Турківського району), інші. Останні три церкви внесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
     Відкриття виставки малярства Богдана Сікотовського «Дерев’яні церкви Львівщини» 21 червня, у четвер, о 16 годині у виставковій залі Музею історії релігії, що на площі Музейній, 1.
     Виставка чинна до 1 вересня.
     Куратор виставки – Руслана Бубряк, завідувач виставкового відділу ЛМІР.        

                                                    Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
                                                             телефони: (032) 2356100, 2357007, 2614822Детальніше...

Детальніше...

Гості музею «Людина. Земля. Всесвіт»

Детальніше...     Нещодавно  Сокальський музей «Людина. Земля. Всесвіт» відвідали високоповажні гості з Шевченкового краю: праправнук Т. Шевченка по лінії рідного брата Йосипа Микола Павлович Лисенко разом з дружиною Галиною та поетеса з Івано–Франківщини Марія Воробець. Гості вшанували пам'ять Великого Кобзаря біля пам’ятника Т. Шевченка. Настоятель храму Вознесіння Господнього УАПЦ отець Володимир Жарський запросив присутніх вознести молитви за нашого Генія і за Україну. Учні Сокальської гімназії імені О. Романіва (керівник – вчитель української мови та літератури Мирослава Іванець) декламували вірші присвячені поету, виконували пісні на слова Т.Шевченка. До всіх присутніх звернувся Микола Лисенко. Він висловив щиру вдячність митцю Анатолію Покотюку за глибоку любов і шану до Кобзаря, за втілення образу Великого Пророка у своїй творчості. Подружжя Лисенків подарували Сокальському музею чотириметровий унікальний рушник, якому 70 років. Його передала музею з домашньої колекції Ольга Дмитренко, головний зберігач фондів Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». У листі до музею жінка писала: «У середині минулого століття під чарівну, мелодійну українську пісню він ткався на Переяславщині, там, де колись наш Пророк Т. Шевченко писав свій «Заповіт». Цьому рушникові судилося перекинути свої узори-обереги на Батьківщину Великого Кобзаря , у Тарасову Керелівку. Він, як сама Шевченкова доля, символізує дитинний вік Тараса: середина біла, переткана тоненькими смужками. Ця частина розміщувалася на образах у сільських оселях. А узори уквітчали стіни затишної хатини. Чорний колір поєднувався з вишневим чи червоним, так як і життя української родини: то смуток, то радість. Тож хай цей рушник назавжди поєднає Україну, єдину і нероздільну, у пісні, красі, величі, вічно живому Тарасовому слові, потверджуючи ще і ще: Тарасе, іменем твоїм Земля моя святиться. Твоя душа – немов криниця, З якої пить і не напиться нам всім!»

     Гості з Шевченкового краю разом з митцем Анатолієм Покотюком  відвідали Княжівську середню школу. Микола Павлович презентував книгу «Коріння Шевченкового роду». Це дослідження славетного роду Тараса Григоровича Шевченка, над яким працював понад 30 років. Він розкрив багато, досі мало знаних гілок родоводу великого українського поета, життєписів нащадків, які внесли свою лепту в історію України. Серед них – художник Фотій Красицький, письменник Олександр Відоменко, Дмитро Красицький, Людмила Красицька, Даниїл Анреєв, академік Людвіг Боярський та багато інших. Цінність цієї книги підсилюють відшукані автором давні родинні світлини. М. П. Лисенко розповів присутнім про своїх предків , про славетний рід кровних нащадків Тараса Шевченка і що стало метою видання цієї книги: «Зберегти відомості про моїх пращурів, передати ці знання наступним поколінням нащадків. Важливим завданням вважаю також наочним прикладом заохотити інших, щоб вони не полінувались в суєті повсякденних клопотів і справ зберегти пам’ять про своїх предків». Кожен спогад, кожна розповідь по-своєму цікаві й повчальні, бо передають дух нашої минувшини, дають можливість доторкнутися душею до коріння Шевченкового роду.
Книга була нагороджена багатьма дипломами, зокрема: рекордів України за найбільше генеалогічне дерево (1310 осіб), яке розміщене у книзі « Коріння Шевченкового роду», учасника Всеукраїнського пошукового конкурсу «У нас одне коріння» та ХVІІ Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання». Микола Лисенко – лауреат літературно-мистецької премії імені Володимира Малика. 
     Анатолій Покотюк розповів про свої Богородичні ікони, про Чудотворну ікону Сокальської Божої Матері та Холмську Святиню. Розповідаючи про свої твори, присвячені Т. Шевченку, митець акцентував увагу присутніх на зовсім іншому сприйнятті творчості нашого Генія і подій, які відбуваються в Україні, пов’язуючи їх з пророчими передбаченнями поета. Для нього Тарас Шевченко сприймається як уособлення сили й енергії нашого народу.
     З великою приємністю гості приймали вітання від учнів Княжівської школи, які зустріли їх короваєм. Школярі піднесено та емоційно читали поезію славетного Кобзаря. Вони були переповнені духом українства, розумінням того, хто вони, чиїх батьків діти, що рід, родина є найбільшим багатством кожного народу.

Детальніше...Детальніше...