Новини

Відкриття печер біля Хоросна поблизу Львова

Детальніше...     У 2019 році між селами Хоросном і Деревачем Пустомитівського району Львівської області обстежено печерну пам'ятку з двома ярусами внутріскельних гротів і порожнин, окремі з яких зберегли сліди підтісувань, врубів, поодинокі наскельні зображення (петрогліфи) та інше, що дозволяє вбачати в ній культовий характер (можливо, викуті келії давньої чернечої обителі). Пам'ятка міститься на краю крутого схилу лісового масиву Деревач біля присілка Вінява. Частину скельних порожнин місцеве населення використовує для скидання побутових відходів, будівельного сміття тощо. З ініціативи відділу археології Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України та за сприяння НДЦ «Рятівна археологічна служба», Львівського музею історії релігії (Інститут релігієзнавства – філія ЛМІР) та громадської організації "Експлорер", одну внутріскельну порожнину та грот звільнено від сміття.
     Зібраний матеріал (аналіз технічних прийомів підтісування, пазів та особливості слідів викуття, які збереглися на склепінні печери) дає підстави паралелізувати цю пам'ятку зі скельним монастирем в Розгірчому та низкою чернечих скитів Середнього Придністров'я. Якщо підтвердиться належність нововідкритих біля Хоросна скельних порожнин чернечій обителі, то, в такому разі, слід вести мову, що вперше натраплено на сліди літописного Деревацького монастиря, який, до останнього часу, залишався нелокалізованим. Безпосередня близькість хороснянського печерного комплексу до оборонного городища в урочищі Тимкова Гора в Деревачі може свідчити про значно давніше (ймовірно, ще давньоруське) походження Деревацького монастиря, ніж це уявлялося досі.
     На основі отриманих даних припускаємо, що чернеча обитель в Деревачі була заснована і функціонувала раніше, аніж сусідній і віддалений від неї більш як на 6 км Добрянський монастир, який вів своє походження щойно від 1582 року. Причиною перенесення монастиря до Добрян могли бути напади татар, які почастішали з початку XVI століття. Тобто, іншими словами, Михайло Коссак не має підстав об'єднувати ті два монастирі в один («Шематизм провинціи св. Спасителя Чину св. Василія Великого в Галиціи. – Львів, 1867. – С. 141–142). Але, з іншого боку, він може мати рацію лише в тому плані, що та чернеча братія просто переселилася зі своєї давньої скельної обителі в Деревачі до Добрян у першій чверті XVI століття і вже тут, на новому місці, добре уфортифікувала валами, ровами й частоколом новозбудований монастир. Звідси й може бути пояснена тяглість традиції щодо його давнього походження. Іншими словами, проведеними біля Хоросна розвідковими дослідженнями підтверджено припущення дослідника історії василіан Михайла Ваврика про окремішнє і давнє походження Деревацького монастиря біля Хоросна (Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII-XX ст. : топогр.-стат. розвідка / Михайло М. Ваврик. – Рим : PP Basiliani, 1979. – XXIII, 217 c. : іл. – С. 192. – (Записки ЧСВВ : серія 2. Секція 1. Праці). Причому під час досліджень зроблено важливе уточнення, що тогочасне монаше згромадження облюбувало для своєї обителі заліснений і важкодоступний кряж зі скельними виходами в районі Хоросна (на відстані 5 км від давньоруського оборонного городища в Деревачі), де, згідно з давніми сирійськими й афоно-візантійськими традиціями чернечого співжиття, заповзялося вирубували у тутешніх пісковиках гроти, навіси і печери. В майбутньому в районі відкритих внутріскельних порожнин та слідів їх обжиття біля Хоросна доцільно провести  археологічні розкопки, які в повному обсязі дадуть уявлення про давність і цінність  цього об'єкта  для української культури.

Микола Бандрівський,
доктор історичних наук,
завідувач відділу Інституту релігієзнавства – філії ЛМІР,
в.о. завідувача відділом Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України
Детальніше...Детальніше...Детальніше...Детальніше...
Детальніше...

Мистецтво каліграфії Османської імперії

    Детальніше...20 вересня, у п’ятницю, о 16 годині у Львівському музеї історії релігії зустрічатимуть гостей зі Стамбула. Турецький професійний каліграф Шехмус Качан розкаже історію ісламської каліграфії з акцентом на османські традиції, продемонструє шрифти, інструменти й матеріали, які використовують у цій традиції. Присутні ознайомляться із творами мистецтва, зокрема з оригінальними примірниками Корану.
     Серед гостей – представник стамбульського видавництва «Енвер Нешріят» Мухаммед Тімошев; відомий український сходознавець, перекладач, голова Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія», автор повного перекладу смислів Священного Корану українською мовою Михайло Якубович; релігієзнавець, видавець, кандидат історичних наук, голова Майстерні академічного релігієзнавства (Київ) Руслан Халіков.
     Для усіх бажаючих на майстер-класі Шехмус Качан зробить напис у стилі ісламської каліграфії. Варто зазначити: мусульмани вірять, що виведене пером слово, подібне до квітки, освітлює душу і проясняє розум.
     
      Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
     P. S. Майстер-клас безкоштовний. 

Міжмузейна дипломатія

Детальніше...В рамках проекту «Міжмузейна дипломатія» у Львівському музеї історії релігії наукові співробітниці КЗ «Новопсковський районний краєзнавчий музей Новопсковської районної ради Луганської області» Алла Кобзар і Олена Сухорада на чолі з директоркою Ольгою Мельник презентували банерну виставку «Коло вічної істини». Це невеличка розповідь про церковну архітектуру, заповідні місця Новопсковщини, пам’ятки природи та унікальний етнографічний комплекс «Слобожанське подвір'я кінця ХІХ – початку ХХ століть».
     Старша наукова співробітниця Новопсковського краєзнавчого музею Алла Кобзар розповіла про історію селища і релігійно-культові споруди Новопсковщини, які при зміні світоглядних систем упродовж тривалого часу зазнавали, а деякі й досі зазнають руйнації, а також про заказники місцевого значення, заповідні урочища, різні джерела, «Пантелеймонову криницю». Говорила  краєзнавець і про місцевого праведники Дмитра Горського, мощі якого зберігаються у Свято-Успенській церкві (пам’ятка національного значення), а криницю, названу на його честь, вважають цілющою.
     Цікавим є банер із зображенням комплексу «Слобожанське подвір'я кінця ХІХ – початку ХХ століть». Хату побудували для родини диякона церкви святого Миколая Чудотворця. Вона була полковою церквою Псковського кірасирського полку. З 1992 року будинок і подвір’я – власність Новопсковського краєзнавчого музею. Тут діє постійна експозиція просто неба.
     Мета проекту «Музейна дипломатія» – культурний обмін між Львівською і Луганською областями: показати, що музейники не лише пишаються, а й вивчають, досліджують свої культурні надбання і водночас намагаються робити їх живими елементами суспільного життя.
    
      Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
    
     P. S. Новопсков розташований у межиріччі Айдара і Кам’янки. Перша назва селища – Закам’янка (розташоване за річкою Кам’янка). 1829 року на цій території був розквартирований Псковський кірасирський полк. Відтоді його назву перенесли на нове поселення Новий Псков, згодом Ново-Псков. З 1931 року вже Новопсков стає районним центром. Статус селища міського типу отримує 1957 року.  

Детальніше...
    

До дня прапора

Детальніше...У Львівському музеї історії релігії зберігаються пам'ятки, що стали свідками визначних сторінок історії України – прапори з «живого ланцюга» до Дня злуки 1990 року, прапори з Помаранчевої революції, Революції Гідності, із зони АТО. Їхня історія довга і терниста: з ними йшли на барикади, боролись, гинули, ними пишалися, вони рятували і за них вбивали.
     У День Державного Прапора України, яке щороку відзначаємо 23 серпня, ці експонати представлять на виставці «Про Україну». Мета виставки – вшанування багатовікової історії українського державотворення.
     Доповнять експозицію новостворені дитячі малюнки із зображенням Прапора. Присутні будуть говорити про те, як ми бачимо минуле, теперішнє і майбутнє нашої держави.
     Відкриття виставки «Про Україну» 23 серпня, у п’ятницю, о 16 годині у Львівському музеї історії релігії. Її автори – художники-реставратори Музею Оксана Гірняк і Лідія Григель.
 Виставка чинна до середини жовтня.
           
 Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

«Більше, ніж Крим»

Детальніше...27 червня, о 16 годині у підземеллях Львівського музею історії релігії презентують кілька документальних фільмів з проекту «Більше, ніж Крим». Це – розповіді про десять окремих неординарних постатей кримськотатарського народу, які, незважаючи на непросту історичну долю,численні випробування, поставили за мету зберегти й розвивати культуру і традиції кримськотатарського народу.
     Організатор заходу – Львівський музей історії релігії та ГО «Інститут геостратегії імені Ісмаїла Гаспринського».
                                                            Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР