zownishnij_wygljad.jpg

Львівський музей історії релігії – єдиний такого профілю в Україні та один з небагатьох у світі. Заснований 1973 року. Тут за допомогою унікальних пам’яток висвітлено світоглядні основи світових релігій, історію та діяльність традиційних для наших земель церковних організацій.

Експозиція музею розташована в пам’ятці архітектури національного значення – колишньому домініканському монастирі у Львові, який побудовано в XIV–XVIII ст. До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну можна було ознайомитися з експозиціями присвяченими релігіям Давнього світу, юдаїзму, християнству, ісламу та буддизму. Зараз пам’ятки з них надійно сховані. Відвідувачі можуть оглянути постійнодіючі і тимчасові виставки, відвідати таємничі підземелля колишнього домініканського монастиря.

Гості музею можуть насолодитися звуками сакральної музики під час концертів органної та класичної музики, замовити оглядові та тематичні екскурсії, квести та майстер-класи.

Окремо діє виставка «Ті, що рятували світ» за адресою вул. Староєврейська, 36, присвячена акції порятунку євреїв Українською греко-католицькою церкввою під час Другої світової війни.

Історія подомініканських костелу Божого Тіла і монастиря у Львові розпочинається 1377 року, коли Владислав Опольський, «господар і дідич Руської землі» подарував ченцям три села біля Львова – Кротошин, Зашків і Кощеїв.

З того періоду зберігся монастирський дворик, обрамлений готичним портиком. А сам храм з притвором, зі щитом з шишаками та з чотирма каплицями розібрано у середині XVIII ст., на його місці постав сучасний храм, архітектором якого є Ян де Вітте. Нині приміщення храму передано греко-католицькій церкві Пресвятої Євхаристії.

Щодо історії самого монастиря, то тут функціонували архів, лікарня, бібліотека, аптека. Існував арсенал, в’язниця для ченців, добудовано крило, завдяки йому утворилось нове подвір’я. Користувалися дерв’яним водогоном, що починався біля підніжжя Личаківських гір. Монастир утримував світську школу. Очолював її бакалавр. У книзі видатків монастиря зафіксовано витрати на вистави школярів. Одну комедію відіграли 1550 року, а іншу 1556-го. Це найдавніші згадки про театральні вистави у Львові.

Трапезну монастиря ґрунтовно перебудовано в XVII ст., розширено і багато оздоблено ліпниною з позолотою та стінними розписами. На початку того століття у львівському монастирі проживало близько ста ченців.

Згідно з науковими дослідженнями львівських архітекторів та істориків, тут збережено елементи будівлі, що була тут ще до монастиря за княжого періоду ХІІІ століття. Це підтверджується і в «Щоденнику» Мартина Груневега (1562–після 1606) – домініканського ченця, який залишив нам найдавніший опис Львова.

Музей має п’ять філій: Червоноградську філію, розташовану в пам’ятці національного значення – Палаці Потоцьких у м. Червонограді; Сокальську філію «Людина. Земля. Всесвіт»; Музей-садибу родини Антоничів в с. Бортятин; Музей «Староскварявський іконостас XVI-XVIII ст.» в с. Стара Скварява.

Філія музею, Інститут релігієзнавства, проводить міжнародну наукову конференцію «Історія релігій в Україні». Фонди музею нараховують більше шести десяти тисяч пам’яток. Музей має реставраційну майстерню, бібліотеку, видавничий відділ.

 


Статут музею

Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
Статут музею
  


Внутрішній дворик музею
Внутрішній дворик музею