Контакти

Гості музею «Людина. Земля. Всесвіт»

3392709987.gif     Нещодавно  Сокальський музей «Людина. Земля. Всесвіт» відвідали високоповажні гості з Шевченкового краю: праправнук Т. Шевченка по лінії рідного брата Йосипа Микола Павлович Лисенко разом з дружиною Галиною та поетеса з Івано–Франківщини Марія Воробець. Гості вшанували пам'ять Великого Кобзаря біля пам’ятника Т. Шевченка. Настоятель храму Вознесіння Господнього УАПЦ отець Володимир Жарський запросив присутніх вознести молитви за нашого Генія і за Україну. Учні Сокальської гімназії імені О. Романіва (керівник – вчитель української мови та літератури Мирослава Іванець) декламували вірші присвячені поету, виконували пісні на слова Т.Шевченка. До всіх присутніх звернувся Микола Лисенко. Він висловив щиру вдячність митцю Анатолію Покотюку за глибоку любов і шану до Кобзаря, за втілення образу Великого Пророка у своїй творчості. Подружжя Лисенків подарували Сокальському музею чотириметровий унікальний рушник, якому 70 років. Його передала музею з домашньої колекції Ольга Дмитренко, головний зберігач фондів Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». У листі до музею жінка писала: «У середині минулого століття під чарівну, мелодійну українську пісню він ткався на Переяславщині, там, де колись наш Пророк Т. Шевченко писав свій «Заповіт». Цьому рушникові судилося перекинути свої узори-обереги на Батьківщину Великого Кобзаря , у Тарасову Керелівку. Він, як сама Шевченкова доля, символізує дитинний вік Тараса: середина біла, переткана тоненькими смужками. Ця частина розміщувалася на образах у сільських оселях. А узори уквітчали стіни затишної хатини. Чорний колір поєднувався з вишневим чи червоним, так як і життя української родини: то смуток, то радість. Тож хай цей рушник назавжди поєднає Україну, єдину і нероздільну, у пісні, красі, величі, вічно живому Тарасовому слові, потверджуючи ще і ще: Тарасе, іменем твоїм Земля моя святиться. Твоя душа – немов криниця, З якої пить і не напиться нам всім!»

     Гості з Шевченкового краю разом з митцем Анатолієм Покотюком  відвідали Княжівську середню школу. Микола Павлович презентував книгу «Коріння Шевченкового роду». Це дослідження славетного роду Тараса Григоровича Шевченка, над яким працював понад 30 років. Він розкрив багато, досі мало знаних гілок родоводу великого українського поета, життєписів нащадків, які внесли свою лепту в історію України. Серед них – художник Фотій Красицький, письменник Олександр Відоменко, Дмитро Красицький, Людмила Красицька, Даниїл Анреєв, академік Людвіг Боярський та багато інших. Цінність цієї книги підсилюють відшукані автором давні родинні світлини. М. П. Лисенко розповів присутнім про своїх предків , про славетний рід кровних нащадків Тараса Шевченка і що стало метою видання цієї книги: «Зберегти відомості про моїх пращурів, передати ці знання наступним поколінням нащадків. Важливим завданням вважаю також наочним прикладом заохотити інших, щоб вони не полінувались в суєті повсякденних клопотів і справ зберегти пам’ять про своїх предків». Кожен спогад, кожна розповідь по-своєму цікаві й повчальні, бо передають дух нашої минувшини, дають можливість доторкнутися душею до коріння Шевченкового роду.
Книга була нагороджена багатьма дипломами, зокрема: рекордів України за найбільше генеалогічне дерево (1310 осіб), яке розміщене у книзі « Коріння Шевченкового роду», учасника Всеукраїнського пошукового конкурсу «У нас одне коріння» та ХVІІ Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання». Микола Лисенко – лауреат літературно-мистецької премії імені Володимира Малика. 
     Анатолій Покотюк розповів про свої Богородичні ікони, про Чудотворну ікону Сокальської Божої Матері та Холмську Святиню. Розповідаючи про свої твори, присвячені Т. Шевченку, митець акцентував увагу присутніх на зовсім іншому сприйнятті творчості нашого Генія і подій, які відбуваються в Україні, пов’язуючи їх з пророчими передбаченнями поета. Для нього Тарас Шевченко сприймається як уособлення сили й енергії нашого народу.
     З великою приємністю гості приймали вітання від учнів Княжівської школи, які зустріли їх короваєм. Школярі піднесено та емоційно читали поезію славетного Кобзаря. Вони були переповнені духом українства, розумінням того, хто вони, чиїх батьків діти, що рід, родина є найбільшим багатством кожного народу.

827689300.gif204841188.gif