Виставка „Мамай- fest: галицька проекція" створена в рамках Другого регіонального історико-культурологічного фестивалю, присвяченого унікальному персонажу української міфології – козаку Мамаю.

Фестиваль відбувся у Дніпродзержинську, на День міста, й проходив у кількох естетичних вимірах: мистецькі твори та музейні предмети із закодованою в них пам'яттю народу, музика і поезія (народна творчість кобзарів), дитяча творчість та кіномистецтво, створюючи гармонійний цілісний ансамбль.

Значення цього проекту не обмежилося міськими й регіональними рамками. В ньому взяли участь відомі в Україні діячі мистецтва і культури: заслужений артист України, кобзар Тарас Компаніченко, київський мистецтвознавець Станіслав Бушак, львівський митець Орест Скоп, який представив окрему експозицію своїх робіт. Галицька проекція являє собою лише одну грань фестивалю -художню виставку митців Придніпровського краю й інших регіонів України.

Чому саме Мамай - ніхто, в перекладі з тюркської, без імені, порожнеча?.. Якщо людина не має імені, злим силам вона не підвладна. Оця суб'єктивна невизначеність посилює враження, що один козак символізує всіх українців. Він — ніхто і водночас єдиний для всіх. Він був українською іконою, втіленням віковічних прагнень українців бути господарями на своїй землі. "Хоч дивись на мене, та не вгадаєш, відкіль родом, як зовуть, нічичирк не скажеш. Коли трапилось комусь у степах гуляти, той може прізвище, ім'я моє угадати"... — ці слова закарбувалися в народі і передавалися із покоління в покоління. Ідеалізований воїн-символ, що засвідчував собою миролюбність і глибинність духовного світу українців і водночас силу духу й волі, прагнення відстояти свою Батьківщину, не зник з нашої пам'яті. Сучасні митці спробували відобразити власне бачення цього легендарного образу з позицій сучасності. Вони віднайшли власні підходи, глибинні точки дотику до першотвору, у характерній для кожного техніці і жанрах. На виставці „Мамай-Гезт: галицька проекція" представлені скульптури Володимира Наконечного (м. Дніпропетровськ), В'ячеслава Бутирі (м. Краматорськ), заслуженого художника України Гарніка Хачатряна (м. Дніпродзержинськ), витинанки Андрія Пушкарьова (м. Дніпропетровськ), живопис Олександра Чегорки, Михайла Додарєва (м. Дніпродзержинськ), В'ячеслава Апета, Анатолія Гармаша, Володимира Лещенка (м. Дніпропетровськ), Віктора Цапка (м. Санкт-Петербург), Івана Цап'яка (м. Львів), пастелі Сергія Лаушкіна (м. Київ), графіка Григорія Чернети (м. Дніпропетровськ), петриківські розписи Валентини Пайко та інших митців, вишивка Вікторії Монякової тощо.