Контакти

Експозиційні відділи

Православ’я в Україні

Детальніше...

У відділі представлено історію українського православ’я від часу прийняття християнства до сьогодення.

Експозиція починається матеріалами, які показують процес проникнення християнства на землі України та введення християнства на Русі князем Володимиром 988 року.

Наступні експонати розповідають про об’єднавчу силу християнської релігії для Київської держави.

Привертають увагу натільні хрестики із Стародавнього Галича, датовані XII століттям, а також енколпіони (куди вкладені частки мощей святих), виготовлені у XII ст., а знайдені у Львові 1898 року.

Духовна, культурно-освітня роль християнства з великою силою проявилася за часів князя Ярослава Мудрого. Тоді було побудовано церкву св. Софії, засновано Києво-Печерську лавру – найбільший в Україні монастир, центр чернечого життя.

Українська греко-католицька церква

Детальніше...

Відділ висвітлює у хронологічному порядку історію Української греко-католицької церкви.

Експозиція розпочинається тематичним вузлом, в якому розкриваються передумови та причини Берестейської унії, її ідейні джерела, що виходять від Володимирового хещення 988 р. та базуються на засадах Флорентійської унії (1439 р.).

У першому розділі висвітлюється процес поширення і становлення унії на території України та Білорусі у складі Речі Посполитої, формування специфічних рис богослужебної практики, зокрема культу чудотворних Богородичних ікон, роль монастирів чину св. Василія Великого.

теги:

Римо-католицька церква

Детальніше...У відділі відображена історія розвитку Вселенського католицизму і, зокрема, його специфіка на західноукраїнських землях.

Вірменська церква

Детальніше...Цей відділ органічно пов’язаний з темою «Раннє християнство», оскільки Вірменська Апостольська Церква є представником сім’ї Давньосхідних Церков – другої великої складової християнства. У науковій літературі ці Церкви також називають Нехалкедонськими або ж Монофізитськими. Давньосхідні Церкви є однією з найдавніших автономних християнських систем, що догматично й організаційно сформувалася протягом V-VI ст. у південно-східних регіонах Римської імперії. Спільними характерними ознаками всіх Давньосхідних Церков є визнання рішень лише перших трьох Вселенських соборів (Нікейського 325 року, І Константинопольського 381 року і Ефеського 431 року), Нікео-Константинопольського Символу віри; джерелами віровчення для них є насамперед Святе Письмо, потім – праці отців Церкви, особливо, великих каппадокійців та богословів Олександрійської школи. Вони повністю приймають сотеріологічну доктрину християнства і визнають Христа Боголюдиною, чия природа є єдиною (але - не одною), що складається з двох – Божественної та Людської; його людська природа подібна до нашої, але без гріха. Організаційно, всі Давньосхідні Церкви є автокефальними етно-національними Церквами, які не мають одного, спільного для всіх них, керівного органу. В групу Давньосхідних Церков на нинішній день входять Вірменська Апостольська, Ерітрейська, Ефіопська (Абіссинська), Коптська та Сирійська (Західно-сирійська) Церкви.